В небольшом итальянском селении рождается мальчик Джельсомино, обладающий невероятно громким голосом, от которого всё вокруг рушится. Школьный учитель считает, что его голос принесёт ему или великое счастье, или множество бед. Он советует мальчику молчать, так как за молчание ещё никого не бранили. Соседи обвиняют его в колдовстве. Джельсомино мечтает выучиться петь. Его родные умерли, и он отправляется бродить по свету, чтобы стать певцом.
Джельсомино приходит в Страну лжецов, где всё наоборот. В магазине канцтоваров ему продают еду, а в продуктовом — чернила и тетради. Люди утро называют вечером, а вечер — утром. От избытка чувств Джельсомино негромко говорит «А-а-а», и со стены падает нарисованный мелом котёнок Цоппино с тремя лапами. От него Джельсомино узнаёт историю Страны лжецов.
Герой оповідання джека лондона «жага до життя» - переможець чи переможений? тема. герой оповідання джека лондона «жага до життя» - переможець чи переможений? сильний людський характер в екстремальній ситуації. анонімність головного героя оповідання дж. лондона «жага до життя» довкілля у зв’язках з головним героєммета: ø показати силу людського характеру, втілену в образі головного героя оповідання «любов до життя»; розкрити роль пейзажу в художньому творі; ø розвивати навички аналізу художнього твору, навички роботи в групах інтерактивними ; ø виховувати повагу до сили людського характеру, кмітливість, оптимізмі стичний погляд на життя, впевненість у своїх силах.тип уроку – урок-роздум, інтегрований урок на основі безпеки життєдіяльності (обж)обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору, виставка творів дж. лондона та творів письменників світової літератури на відповідну тематику.
Максим — наймолодший син Захара Беркута, перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку — Мирославу. Максим Беркут зовнішність: «…його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице» «мов здоровий дубчак між явориною, визначався між усім тухольським парубоцтвом» «…Молодий гірняк»; «…перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника Захара» Максим — простий, як сама земля, як величезні гори, як стрімкі річки, як кришталеве повітря. Здається, все він черпає з самої душі природи і збирає у своєму серці. Він безстрашний і сміливий. Його природний розум, кмітливість. «Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок», — пише Іван Франко. Навіть бояри поступово починають поважати Максима, адже він дає розумні поради, а головне, врятовує дочку боярина Мирославу, коли вона потрапила у лігво ведмедів. Це свідчить про його рішучість і одночасно скромністю, бо Максим не хизується своїм подвигом. Максимові властиве почуття власної гідності. Щиро покохавши Мирославу, він просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у відповідь зневажливі слова, «випростувався перед боярином, мов молодий пишний дубчак, і сказав лагідним, але певним голосом: «Нічого злого я не сказав тобі… Невже ж між твоїм, боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити?..» Вирісши в громаді, де всі були рівноправними, Максим не міг передбачити, який гнів викличе його прохання в пихатого та зарозумілого боярина. Максим Беркут має безмежну любов до свого народу, до рідної землі, патріотизм: «Се наша Тухольщина, наш рай! — сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзирає своє царство!» Людина, яка так безмежно любить свою землю, ніколи не зможе її зрадити. Навіть у полоні, у кайданах. Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: «їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!». Максим Беркут, як і батько, громадські інтереси ставить вище особистих. Він розуміє, що його життя небагато варте, порівняно з долею верховинців, запрян, яких знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на рештки монгольського війська, що зайшло в тухольську долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, який нещодавно бився з ворогом, і був певний у його перемозі. Він знав, що тухольці будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. Скільки потрібно мужності та відваги, щоб не припиняти боротьбу і в полоні! Через Мирославу Максим переказує тухольцям свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього ватажка Бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольської долини. Максим не загинув. У двобої з Бурундою він переміг. Його рятунок викликав радість в усіх тухольців. «Навіть ті, що втратили своїх синів, братів та мужів, і ті радувалися Максиму, немов з його поворотом повертали всі дорогі серцю, страчені в бою».
Джельсомино приходит в Страну лжецов, где всё наоборот. В магазине канцтоваров ему продают еду, а в продуктовом — чернила и тетради. Люди утро называют вечером, а вечер — утром. От избытка чувств Джельсомино негромко говорит «А-а-а», и со стены падает нарисованный мелом котёнок Цоппино с тремя лапами. От него Джельсомино узнаёт историю Страны лжецов.