М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
olegkuchmak
olegkuchmak
02.08.2020 15:28 •  Литература

Сравнение рассказов чудесный доктор и дети подземелья (сочинение)

👇
Ответ:
CatolizatoRRR
CatolizatoRRR
02.08.2020
В подземелье жили дети. они играли писали и читали. жили в поземелье еще 2 друга . их звали ( сам(а) придумаешь) и они пошли гулять. один из друзей съел землю. они рассказали друзьям. они вызвали доктора его звали Чудесный доктор. он расмотрел болного и прописал лекарство. через неделю он выздрови. этот мальчик никогда не ел землю
4,7(91 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
shovkoplyas123456
shovkoplyas123456
02.08.2020

Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.

"Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс.

Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття.

Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів.

Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно.

"Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг.

Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?

"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова.

4,8(68 оценок)
Ответ:
innalemesh1
innalemesh1
02.08.2020
Бунин Иван Алексеевич (1870 — 1953), русский писатель, почетный академик Петербургской АН (1909). В 1920 эмигрировал. В лирике продолжал классич. традиции (сб. "Листопад", 1901). В рассказах и повестях показал (подчас с ностальгическим настроением) оскудение дворянских усадеб ("Антоновские яблоки, 1900), жестокий лик деревни ("Деревня", 1910, "Суходол", 1911), гибельное забвение нравственных основ жизни ("Господин из Сан-Франциско", 1915). резкое неприятие Октябрьской революции в дневниковой книге "Окаянные дни" (1918, опубл. 1925). В автобиографическом романе "Жизнь Арсеньева" (1930) — воссоздание России, детства и юности писателя. Трагичность человеческого существования в новеллах о любви ("Митина любовь", 1925; кн. "Темные аллеи", 1943). Мемуары. Перевел "Песнь о Гайавате" Г. Лонгфелло (1896). Лауреат Нобелевской премии (1933).
Большой энциклопедический словарь, М. — СПб., 1998
4,7(70 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ