Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Великий писатель Толстой в своих произведениях выводит на «сцену» разных героев, создавая для них такие ситуации в которых раскрывается вся человеческая суть.
Так, в рассказе «После бала» читатели знакомятся с молодым человеком Иваном Васильевичем, который беззаветно был влюблен в дочь полковника Б, Вареньку. Он готов был совершать глупейшие поступки и подвиги, ради возлюбленной. Даже, ее отец, казался ему образцом добродетели. Любовь кружила ему голову. А жизнь светилась нежно – розовыми тонами.
Он был счастлив. Ничего и никто не смущало его радости. Иван Васильевич, считал, что так будет всегда, и он по всей жизни пройдет рука об руку с Варенькой. Так было вечером. Чувства переполняли героя и рано утром, не в силах более находиться дома, он отправился бродить по улицам. Он и не заметил, как оказался на площади, где происходило какое-то странное действо. Иван Васильевич, не сразу понял, что это. А распознав суть происходящего, пришел в ужас. На площади, сквозь строй, гнали татарина, который сбежал из армии. Каждый из солдат, стоящих в шеренге должен был с силой ударить его по спине.
Командовал процедурой отец Вареньки - полковник Б. Один из солдат промахнулся и ударил ни с такой силой, которая была нужна начальнику. Полковник подошел к промахнувшемуся, и стал перчаткой, бить его, по лицу. Его лицо, при этом, было искаженно злобной гримасой. Это был совсем не тот благодушный, добрый старик, которого молодой герой, видел вечером, на балу.
Разительная перемена, которая произошла, настолько проникла в душу Ивана Васильевича, перевернула его мировые устои, нарушило гармонию и порядок человеческого осмысления. Это утро, изменило всю жизнь юноши. Он повзрослел, за эти несколько минут, и стал оценивать человека, не только, по его внешним качествам.
Ночью Том и Гек Финн отправляются на кладбище, не забыв захватить дохлую кошку. Они решают, что за недавно умершим стариком непременно явятся черти, и прячутся у его могилы. Вместо чертей, к могиле приходит доктор Робинсон в сопровождении местного пьяницы Мэфа Поттера и метиса, индейца Джо. По приказу доктора Джо и Поттер выкапывают гроб, извлекают из него труп и крепко привязывают его к тачке.
Поттер начинает требовать у доктора дополнительной платы. У индейца же на уме кровная месть — когда-то доктор выгнал его из своего дома. Завязывается драка. Доктор оглушает Поттера доской, а Джо подбирается к Робинсону и вонзает ему в грудь нож Мэфа.
Перепуганные мальчишки бросаются наутёк. Тем временем индеец внушает очнувшемуся Поттеру, что доктора убил он.
Том и Гек подписывают страшную клятву — теперь они никому не расскажут об увиденном, ведь если они откроют рот, индеец Джо их убьёт.