ародився 16 липня 1928 року в нью-йоркському Брукліні, виріс у містечку Мейплвуд, штат Нью-Джерсі. Після закінчення середньої школи переїхав до Каліфорнії, де працював розсильним, буфетником, садівником.
1946—1948 служив в армії США в Корейській війні, де був редактором полкової газети.
Демобілізувавшись, повернувся до Нью-Йорку, де вступив до Нью-Йоркського університету, 1951 здобув ступінь бакалавра мистецтв. У наступні роки продавав свої оповідання всім науково-фантастичним журналам, таким чином було опубліковано кілька сотень його творів, причому більшість — у журналі «Galaxy».
1957 одружився з Зіве Вітней, і вони продовжили жити в Нью-Йорку до кінця 1960-х, опісля переїхали з дочкою Еліссою на острів Ібіца, який Шеклі описував як «недоторканий сучасною цивілізацією».
У квітні 2005 письменник відвідав Україну на за організаторів конвенту «Портал-2005». Проте в Києві фантастові стало зле: його доправили в приватну лікарню. Письменник не зміг заплатити приватній клініці «Борис» за своє лікування та перебування, його борг зріс до 50 тисяч гривень (за тодішнім курсом — 10 тисяч дол.). Було зібрано достатньо коштів, щоб погасити борги. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину. Після повернення до США стан письменника стабілізувався, проте згодом йому стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер.
Роберт Шеклі — лауреат премій «Мандрівник-97» і «Малий Золотий Остап-97».
От лица кусаки:Я никому не принадлежала,у меня не было собственного имени,,и никто не знал,где я находилась в холодную зиму.От теплых изб меня отгоняли дворовые собаки,ребята бросали в меня камнями,и не помня себя от страху,я мчалась на край поселка и пряталась в глубине большого сада,в одном мне известном месте..Там я зализывала свои раны и ушибы и в одиночестве копила страх и злобу.Только один раз меня и приласкали.Это был пропойца-мужик,он всех любил и всех жалел он и меня,грязную и некрасивую,на которую случайно упал его пьяный и бесцельный взгляд.
Он радовался много чему,вот почитайте Жил на свете слонёнок. Это был очень хороший слонёнок. только вот беда: не знал он, чем ему заняться, кем быть. Так всё сидел слонёнок у окошка, сопел и думал, думал... Однажды на улице пошёл дождь. -У-у! - сказал промокший лисёнок, увидев в окошке слонёнка. - Ушастый какой! Да с такими ушами он вполне может быть зонтиком! Слонёнок обрадовался и стал большим зонтиком. И лисята, и зайчата, ежата - все прятались под его большими ушами от дождя. Но вот дождь кончился, и слонёнок снова загрустил. Он не знал, кем же ему всё-таки быть. Снова он сел у окошка и стал думать. Мимо пробегал зайчик. -О-о! Какой прекрасный длинный нос! - сказал он слонёнку. - Вы вполне могли бы быть лейкой! Добрый слонёнок обрадовался и стал лейкой. Он поливал цветы, деревья
ародився 16 липня 1928 року в нью-йоркському Брукліні, виріс у містечку Мейплвуд, штат Нью-Джерсі. Після закінчення середньої школи переїхав до Каліфорнії, де працював розсильним, буфетником, садівником.
1946—1948 служив в армії США в Корейській війні, де був редактором полкової газети.
Демобілізувавшись, повернувся до Нью-Йорку, де вступив до Нью-Йоркського університету, 1951 здобув ступінь бакалавра мистецтв. У наступні роки продавав свої оповідання всім науково-фантастичним журналам, таким чином було опубліковано кілька сотень його творів, причому більшість — у журналі «Galaxy».
1957 одружився з Зіве Вітней, і вони продовжили жити в Нью-Йорку до кінця 1960-х, опісля переїхали з дочкою Еліссою на острів Ібіца, який Шеклі описував як «недоторканий сучасною цивілізацією».
У квітні 2005 письменник відвідав Україну на за організаторів конвенту «Портал-2005». Проте в Києві фантастові стало зле: його доправили в приватну лікарню. Письменник не зміг заплатити приватній клініці «Борис» за своє лікування та перебування, його борг зріс до 50 тисяч гривень (за тодішнім курсом — 10 тисяч дол.). Було зібрано достатньо коштів, щоб погасити борги. Коли Робертові Шеклі покращало, його доправили на батьківщину. Після повернення до США стан письменника стабілізувався, проте згодом йому стало гірше і 9 грудня 2005 в приватній лікарні в Поукіпсі (штат Нью-Йорк) він помер.
Роберт Шеклі — лауреат премій «Мандрівник-97» і «Малий Золотий Остап-97».