1. в начале июля, в чрезвычайно жаркое (какое? )время, под вечер, один молодой (какой? ) человек вышел из своей каморки, которую нанимал от жильцов в с -- м переулке, на улицу и медленно, как бы в нерешимости, отправился к к -- ну мосту.
2. на улице жара стояла (какая? ) страшная, к тому же духота, толкотня, всюду известка, леса, кирпич, пыль и та особенная (какая? ) летняя =прилагательное с мягкой основой=вонь, столь (какая? ) известная каждому
3. но скоро он впал как бы в (какую? ) глубокую задумчивость, даже, вернее сказать, как бы в какое-то забытье, и пошел, уже не замечая окружающего, да и не желая его замечать.
4. в подобных= прилагательное с твёрдой основой= (каких? ) мелких квартирах таких домов почти всё такие звонки.
рассказ ю. п. казакова «тихое утро» о настоящей дружбе и взаимовыручке. он повествует о жизни в сельской местности и о разнице между сельскими и городскими жителями. главные герои рассказа яшка и володя. яшка - типичный деревенский мальчишка, который всегда ходит с босыми ногами и испачканными руками. старые штаны и рубаха - вся его одежда. он по натуре прямолинейный и немного резкий. в деревне его считают лучшим среди мальчишек в рыбацком деле. володя - мальчик из москвы. это типичный городской житель, немного изнеженный и непрактичный. он более мягкий и уступчивый.
володя никогда не бывал на , но мечтал об этом. зная об этом, яшка однажды встал с утра пораньше, пока вся деревня спала, накопал червяков и отправился за володей. сначала володя не хотел вставать так рано, но ради согласился. когда он стал натягивать ботинки, яшка начал над ним издеваться, ведь у них вся деревня босая ходит. володе не нравились эти издевки, но ради он терпел. по дороге они разговорились. говорили, в основном, о и об охоте. омут, в котором они собирались рыбачить, оказался зловеще черным. сельчане говорили, что купаться в нем нельзя, так как затянет.
первую рыбу яшка упустил, но со второго раза поймал леща. володина удочка тоже зашевелилась. пытаясь ее удержать, он потерял равновесие и упал в воду. яшка сначала разозлился, что его друг такой неуклюжий, но, увидев, что володя тонет, не на шутку перепугался. он хотел было бежать в деревню за , но не стал бросать друга одного и сам прыгнул в воду спасать его. с первого раза не удалось вытащить володю, так как тот чуть не утопил его. со второго раза с большим трудом яшка все-таки вытащил друга на берег и в чувство. оба они были здорово напуганы. когда володя пришел в себя, они заплакали, то ли от страха, то ли от радости.
в конце рассказа мальчики поняли, как важны дружба и взаимовыручка. несмотря на все пререкания, они знали, что каждый из них поступил бы также в такой сложной ситуации. в частности яшка показал себя с самой лучшей стороны. хоть он и ворчал на столичного гостя за его изнеженность, а в трудной ситуации он его не бросил. вот, что значит настоящая дружба.
см. также: характеристики главных героев произведения тихое утро, казаков
краткое содержание тихое утро, казаков
сочинения по произведению тихое утро, казаков
краткая биография юрия казакова
На мою думку, справжнє кохання існує, але це не те почуття, яке спалахує вогнем, як пишуть в книгах і поезіях. Справжнє кохання може виникнути лише до людини, яку знаєш до глибини душі, з якою розділяєш сумні та веселі миті. Все інше – симпатія, закоханість, шалений порив.. А кохання – воно приходить поступово. В наш час люди часто просто кидають на вітер слова «Я кохаю тебе!», а тоді через деякий час роблять це знову, але вже іншій людині. Мені важко уявити, як можна сказати ці священні слова одній людині, радіти з цією людиною, ділити щастя і біль, а тоді ті ж слова сказати іншій людині, перекресливши все те, що було до цього. Говорити про кохання треба лише тоді, коли в цьому є впевненість, після тривалого перебування разом, після того, коли стосунки пройшли випробування розлукою, часом, відстанню, різними умовностями життя.
Справжнє кохання може бути лише один раз в житті. Це моя думка. Можливо, з плином життя я буду інакше дивитися на деякі речі, але для мене кохання – це настільки глибоке та складне почуття, що я не можу повірити в те, що воно може бути кілька разів, навіть двічі. Звичайно, люди можуть кілька разів одружуватися, кілька разів зустрічатися з іншими людьми, але кохання можуть відчути або до однією з усіх цих людей, або ж до жодної.
Кохання не визначається спільними інтересами, зацікавленостями чи якоюсь спорідненістю душ. Воно не визначається жодною з умов. Воно, скоріш за все, поєднує в собі якусь легкість спілкування та впевненість. Воно чимось схоже на справжню дружбу. З другом можеш говорити про що завгодно, ділитися з ним найсокровеннішими таємницями. Таким, я гадаю, і є кохання. Коли коханій людині можеш розрити себе так, як другові, адже коли люди кохають одне одного по-справжньому, рано чи пізно вони зважуються на важливий крок – створення сім’ї.
А такі люди мають вважати одне одного найближчою людиною, довіряти одне одному і не боятися відкрити себе. Бо справжні стосунки можна збудувати лише на чесності.
Кохання не може загаснути. Люди, котрі кохають одне одного, завжди намагатимуться підтримувати вогонь своїх стосунків, робити добро одне для одного, вірити одне в одного і ніколи не залишати одне одного в біді. Інакше – це не справжнє кохання.
Отже, на мою думку, кохання – це дуже складне почуття, яке часто плутають з іншими, нехтують ним чи не хочуть визнавати його. Кохання породжує стосунки, а над стосунками треба працювати: вміти поставити чиїсь інтереси вище, йти на уступки час від часу, вміти слухати, розуміти… Без цих речей загинуть будь-які стосунки. Недарма кажуть, стався до людини так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. Ніколи не треба забувати ці слова.