Творчістю Марко Вовчок починає якісно новий, вищий етап розвитку української прози – твердження в ній методу критичного реалізму. Однак, як її великий попередник і вчитель Т. Г. Шевченко, вона з’єднала у своїй творчості методи реалізму й романтизму
Саме у романтичному настрої написане її оповідання «Максим Гримач», що ввійшов у другу групу добутків збірника «Народні оповідання». По жанрі – це трагедійне соціально-проблемне оповідання. Майстерно романтизовані описані персонажі добутку. Максим Гримач – головний герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом з дочками – Катею й Тетяною. Автор не уточнює коли відбувалися події, зображене час. Неподалік від Черкас жив на хуторі Максим Гримач. Використовуючи фольклорні матеріали, письменниця зображує його зовнішність і характер. «Таке-те богатир! Ходив у сап’яновому й в атласному. Був повнолицим, чорнобривим, чорновусим, веселим, жартівливим». Характер у Максима справедливий, добрий, але запальний
«Якщо трапиться в кого з нашого села неприємність – головою ляже, але до З особливою теплотою зображує Марко Вовчок у добутку й образ красуні – Каті – старшої доні Максима Гримача. «Дівчина гарна й пишна, як королева», – пише про неї Марко Вовчок
До нещастя, полюбила горда Катерина хлопця Семена. Але, на жаль, не був він вільним – був він бурлакою. Отже, батько не погодився віддати за такого хлопця заміж свою дочку. Сказала про це Катерина улюбленому, на що той відповів, що побудет у свого пана вже останній рік. «А потім побачу де хутірець червоний, і поклонюся твоєму батькові». Із цими словами й відправився Семен у далеку дорогу разом з іншими своїми товаришами. Рушили козаки на видобуток восени, обіцяли вернутися навесні. А Катерина, очікуючи улюбленого, «сидить у світлиці вишиває шовком рукава й рушника й усе у віконце поглядає, чи крутить пурга або це сніг тане, або теплом повіє».
Настала весна, зацвіли вже й вишні, чекає біля вікна дівчина, а його всі немає. Але от один раз увечері побачила вона на Дніпрі човен, що швидко наближалася до берега, і правил цим човном не її Семен. І почула вона від козака, що приплив, страшну звістку: під час бури на Дніпрі загинув її улюблений, коли вертався додому. Жахнулася Катерина. Придушено-тужливий тон оповідання передає щиросердечний стан побитої горем дівчини. Вернувшись до батька, сказала Катерина: «Тепер уже вільний мій наречений, батько». А на другий день попрощалася Катерина з батьком і сестрою, «одяглася в кращий одяг, постояла небагато під кучерявою вербою, де зустрічалися з улюбленим при місяці, та й кинулася у воду. Ранком стали шукати Катерину, побігли до води, а там тільки вінок маковий плаває, що сплела Катерина. Довго корив себе Максим і все повторював: «Катя! Котячи! Дитинка миючи гарна! Загубив я твої роки молоденькі!»
Оповідання «Максим Гримач», як і інші романтичні добутки, сповнені глибокого ліризму, фольклорної поетики. За до образа Катерини письменниця натхненно зобразила вірність у любові, а образ Максима Власника персоніфікує народний ідеал чесності й шляхетності
Без сомненья, князь Игорь виновен в последствиях своего похода для русской земли, но, видимо, он раскаялся, так как первым делом из плена он отправился в Киев, признав силу и власть Князя Святослава, поехал в церковь, чтобы покаяться в своих грехах. Автор «Слова» не рисует нам его как однозначного злодея. Он живой человек со своими достоинствами и недостатками, тем-то и ценно для нас это произведение, что мы можем понять, что уже в 12 веке русские люди, такие как гениальный автор «Слова», могли реалистично описать человека, который вызывает и сочувствие, и негодование, и восхищение своими поступками.
Игорь Святославич родился 2 апреля 1151 г. и умер в 1201 г. (по другой версии - в 1202 г.).
На момент похода в 1185 году Игорь являлся князем новгород-северским. Он правил небольшим городом Новгородом Северским в Черниговской земле.
Князь Игорь Святославич был женат на Ярославне - дочери Ярослава Владимировича Галицкого. У них родилось пять сыновей: Владимир, Олег, Роман, Ростислав и Святослав, и одна дочь.
23 апреля 1185 года князь Игорь с войском идут в поход на половцев. В результате половцы громят войско Игоря и берут его в плен. Игорь бежит из плена и возвращается на родину.
Творчістю Марко Вовчок починає якісно новий, вищий етап розвитку української прози – твердження в ній методу критичного реалізму. Однак, як її великий попередник і вчитель Т. Г. Шевченко, вона з’єднала у своїй творчості методи реалізму й романтизму
Саме у романтичному настрої написане її оповідання «Максим Гримач», що ввійшов у другу групу добутків збірника «Народні оповідання». По жанрі – це трагедійне соціально-проблемне оповідання. Майстерно романтизовані описані персонажі добутку. Максим Гримач – головний герой оповідання, удівець, живе на своєму хуторі разом з дочками – Катею й Тетяною. Автор не уточнює коли відбувалися події, зображене час. Неподалік від Черкас жив на хуторі Максим Гримач. Використовуючи фольклорні матеріали, письменниця зображує його зовнішність і характер. «Таке-те богатир! Ходив у сап’яновому й в атласному. Був повнолицим, чорнобривим, чорновусим, веселим, жартівливим». Характер у Максима справедливий, добрий, але запальний
«Якщо трапиться в кого з нашого села неприємність – головою ляже, але до З особливою теплотою зображує Марко Вовчок у добутку й образ красуні – Каті – старшої доні Максима Гримача. «Дівчина гарна й пишна, як королева», – пише про неї Марко ВовчокДо нещастя, полюбила горда Катерина хлопця Семена. Але, на жаль, не був він вільним – був він бурлакою. Отже, батько не погодився віддати за такого хлопця заміж свою дочку. Сказала про це Катерина улюбленому, на що той відповів, що побудет у свого пана вже останній рік. «А потім побачу де хутірець червоний, і поклонюся твоєму батькові». Із цими словами й відправився Семен у далеку дорогу разом з іншими своїми товаришами. Рушили козаки на видобуток восени, обіцяли вернутися навесні. А Катерина, очікуючи улюбленого, «сидить у світлиці вишиває шовком рукава й рушника й усе у віконце поглядає, чи крутить пурга або це сніг тане, або теплом повіє».
Настала весна, зацвіли вже й вишні, чекає біля вікна дівчина, а його всі немає. Але от один раз увечері побачила вона на Дніпрі човен, що швидко наближалася до берега, і правил цим човном не її Семен. І почула вона від козака, що приплив, страшну звістку: під час бури на Дніпрі загинув її улюблений, коли вертався додому. Жахнулася Катерина. Придушено-тужливий тон оповідання передає щиросердечний стан побитої горем дівчини. Вернувшись до батька, сказала Катерина: «Тепер уже вільний мій наречений, батько». А на другий день попрощалася Катерина з батьком і сестрою, «одяглася в кращий одяг, постояла небагато під кучерявою вербою, де зустрічалися з улюбленим при місяці, та й кинулася у воду. Ранком стали шукати Катерину, побігли до води, а там тільки вінок маковий плаває, що сплела Катерина. Довго корив себе Максим і все повторював: «Катя! Котячи! Дитинка миючи гарна! Загубив я твої роки молоденькі!»
Оповідання «Максим Гримач», як і інші романтичні добутки, сповнені глибокого ліризму, фольклорної поетики. За до образа Катерини письменниця натхненно зобразила вірність у любові, а образ Максима Власника персоніфікує народний ідеал чесності й шляхетності