М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
YarikCage
YarikCage
04.03.2020 04:54 •  Литература

Цитатна характеристика героїв міо мій міо

👇
Ответ:
тата270
тата270
04.03.2020
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги. Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика. Образ Юм-Юма Зовнішність — хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище — син садівника. Вчинки — готовий прийти на до Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці. Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»). Образ Като Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик». Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година». Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав». Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились». Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява. Образ Като — не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/mio-miy-mio-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

4,5(4 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
vikaganzha
vikaganzha
04.03.2020

Объяснение:

Матренин двор - воплощение спокойствия и тишины. Тихий уголок. Здесь становилось ясно, что нужно сделать, чтобы было не обидно жить и умереть. Когда Матрена гибнет, то рушится этот мир, уходит из жизни то важное и ценное, что не поддается дележу и примитивным житейским оценкам.

Без Матрены в деревне Тальново нормальной жизни не будет. Она была центром всего происходящего, она добавляла частицу себя во всю деревенскую жизнь, работу. Её можно по праву считать хозяйкой, ведь даже начальство, которое по сути дела и должно всем обращаюсь за именно в Матрене, «без Матрены не обходилась ни одна пахота огорода» , без Матрены ничего не обходилось.

Без таких людей погибнет Русь.

Если в понимании Матрены "добро" - это бескорыстная людям, любовь и сострадание, то для Фаддея (например) и большинства односельчан - это имущество, утварь, накопливаемое состояние.

Воспоминания Матрены, крупицами разбросанные по всему произведению, дают представление обо всей ее "колотной жизни". Несмотря на это Матрена не обозлилась на жизнь, а сумела сохранить светлый взгляд на мир.

Автор говорит, что только у тех людей лица хорошие, кто в ладу с совестью своей.

Трагизм судьбы Матрены автор видит неприятии людьми ее праведничества, в невостребованности эпохой лучших качеств человека: поэтому смерть Матрены стала началом гибели НРАВСТВЕННЫХ устоев, КОТОРЫЕ ОНА УКРЕПЛЯЛА СВОЕЙ ЖИЗНЬЮ.

РАССКАЗ ЯВ-СЯ СВОЕГО РОДА ПОКАЯНИЕМ ЗА НРАВСТВЕННУЮ СЛЕПОТУ ЛЮДЕЙ. Первоначальное наз. расск -. "Не стоит село без праведниКА" ради публикации Твардовский предложил заменить более нейтральным - "Матренин двор". Но и его можно рассматривать как символ ОСОБОГО УСТРОЙСТВА ЖИЗНИ - МИРА ПРАВЕДНИКА.

Гибнет Матрена и РУШИТСЯ ЭТОТ МИР, уходит из жизни то важное и ценное, что не поддается ДЕЛЕЖУ И ПРИМИТИВНЫМ ЖИТЕЙСКИМ ОЦЕНКАМ.

Первоначальное название рассказа - "НЕ СТОИТ СЕЛО БЕЗ ПРАВЕДНИКА" ради публикации Твардовский предложил заменить более нейтральным - "матренин двор".

4,7(30 оценок)
Ответ:

Это случилось зимой. У автора запели лыжи, когда он бегал по озеру. Лыжи пели хорошо, как птицы, и автор понял, что то поют не они, ведь лыжи были деревянными и не умели петь.

Автор решил разгадать эту загадку, остановился и лег на лед, свесив голову в черный провал.

За зиму озеро усохло и лед навис над водой, где-то обвалившись. Именно оттуда и звенела песня.

Автор стукнул лыжей о лед и пение прекратилось. Он подождал немного и пение зазвучало с новой силой.

Тогда автор громко постучал о лед и из провала вылетела птица. Она села на край полыньи и трижды поклонилась автору. Автор узнал эту птицу - водяной воробей или оляпка. Но птица не отвечала ему, она умела только кланяться и кивать.

Потом оляпка вновь скрылась подо льдом и вновь зазвучала ее песня.

Подо льдом оляпке были нестрашны морозы, хищники и ветра. Там царил таинственный полумрак. И звуки звенели, отражаясь ото льда. Так чего бы оляпке не петь, а нам его не слушать?

4,7(69 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ