ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
Постепенно после пожара и монголо-татарского разорения восстала из пепла и обугленная Москва. В ней закипела трудовая жизнь.
Укрепилась сила ее князей. И вскоре стало ясно, что именно Москва возвышается над всеми, сильнее и краше всех, именно она начинает объединять Русь.
Около Москвы сложились особенно благоприятные условия для восстановления и развития хозяйства. Тут был старый центр пашенного земледелия. Местные жители были опытны в пахоте земли, издавна ковали железо, умело выделывали кожаные и гончарные изделия, накопили опыт в строительном деле. Как ни тяжело было отстраивать города после разорения и пожаров, все-таки тут было легче, чем в других местах.
Москва была более надежным местом для жизни в то тяжелое время. Коннице врага было трудно добраться до города, окруженного лесами. Соседние княжества - Рязанское, Нижегородское и другие - защищали Москву от вражеских набегов, принимали на себя первый удар. Поэтому крестьяне отовсюду приходили в Московское княжество и тут селились. Здесь скопилось больше трудового народа, можно было успешнее работать, хозяйство укреплялось.
Но иногда я задаюсь вопросом«Почему же все таки Герасим не уехал в деревню с Муму?»
Наверно потому что он был честным,и не посмел ослушатся барыни...