"Міф про Лоенгріна, в його найпростіших рисах і глибокому значенні, як справжнє створення народної фантазії, виріс переді мною з новітніх досліджень народного епосу", - писав Вагнер.
Початковий задум опери на сюжет оповіді про Лоенгріна виник у композитора в 1841 році. Легенда про благородного лицаря чарівної сили і чудової краси здавна побутувала в різних варіантах у народів Північного узбережжя Західної Європи. Композитор вибрав найбільш поетичний варіант і постарався, як він сам говорив, "звільнити ці міфи від суперечливих впливів християнської думки і відновити в них вічну поему чистої людяності... "
Объяснение:
1.В) Астрід Лінгрен.
2.а-1 б-2 в-3 г-4 д-5.
3.переделай чуть чуть
.Моральні цінності для мене - це повага до батьків, до ближніх, праця, розвиток самого себе та любов до оточуючих. У сучасному суспільстві, на жаль, уже не ті цінності, які були раніше, які передавались з покоління в покоління. Сьогодні ж для людей найважливіше за усе це грошу та їхні власні бажання. Нікому не потрібний саморозвиток та повага до інших, всі хочуть лише потурати своїм прихотям. Колись наші предки вірили в кохання, працювали та жили в мирі, на сьогодні, усе це давно замінили гроші. Люди вважають, що на світі можна купити все, та вони помиляються, думаючи так, вони втрачають свою людяність та сердечність. Багато підлітків, дивлячиь сучасні фільми, де скрізь показано війну або ж, навпаки, ідеальний світ без проблем, думають, що, маючи гроші, великий будинок та машину, ти станеш щасливим. Та це не так. Звичайно, ззовні ти будеш щасливим, але всі забувають про внутрішній світ, про душу,про моральні цінності,про людяність. Люди готові на все заради грошей, готові вбивати, катувати, руйнуючи свою душу.
4.Треба шоб вона мала особыстый простир.Розумила усе що робыть.
Объяснение:
Есть в Воронеже памятно Петру I, царю русскому. И это неспроста. Ведь первый русский флот царь Петр здесь, в Воронеже, строил. Говорят, он и сам работы черной не гнушался: сам и рубил, сам и пилил. Часто народ и не знал, что это сам царь с ними вместе работает.
Как-то раз подходит к Петру старый мастер - очень хороший плотник - и смотрит, как тот работает. И видит: и то у Петра не так, и это не так. Ну, подумал мастер, что это какой-то молодой плотник, из новеньких, и давай его ругать. А потом все показал и рассказал ему, как и что надо делать. Петр все быстро понял и стал делать правильно.
А в конце дня, когда мастер подошел к нему опять, Петр засмеялся и назвался мастеру. Испугался мастер. Как же, на самого царя накричал! Но Петр снял со своей руки кольцо и одел его на палец мастеру.
- Носи, - говорит, - да вспоминай, как ты царю науку преподавал, как ты его плотничать учил.