Такого смутку та журби від прочитаного я не відчував уже давно. Біль та печаль пронизують оповідання Євгена Гуцала "Хто ти?" А дійсно, Людино, хто ти? Може, ти та необачна мати, яка, народивши доньку, відцуралася від рідної кровиночки заради свого химерного щастя? Все життя жінка старалась впіймати пташку щастя, особистого, лише для себе, не думаючи про інших. Тому й виросла найстарша дочка в дитячому притулку, обділена материнською ласкою, сердечністю, чулістю. Не мали щасливого дитинства і двоє інших діток. Хоч і жили вони з матір'ю, та не про них вона думала, а про коханця Рафальського — пройдисвіта та негідника. "Світу за ним не бачила, все ладна була йому віддати." Непотрібними йому стали ні Одарка, ні донечка. Тепер помирає Дарина Дмитрівна і серце крається, коли читаєш про це. Але ще більше шкода її маленьких діток, які дуже люблять свою маму і не відають, яке тяжке життя чекає їх.
Та через всі біди і безвихідь проступає милосердя — один із провідних мотивів творчості Євгена Гуцала.
Набідувавшись по притулках, дочка Одарки знайшла свою смертельно хвору матір, і образа завирувала, що мати не впізнала її. Але серце дівчини не скам'яніло, душа не зачерствіла. Хоч і підсвідомо, вона здогадалась, що ніколи не зможе кинути цих дітей, і в цю мить "десь далеко відступали всі кривди й образи, натомість душа сповнювалась світлом доброти".
Рішення Галі відмовитись від попереднього, усталеного життя, заради сестрички та братика, з якими щойно познайомилась, викликає захоплення й повагу.
І хочеться вірити, що, незважаючи на нелегке життя, старша сестра дасть діткам ту любов і ніжність, якої не мала сама, бо доброта і милосердя не розгубились на тернистих життєвих дорогах.
Объяснение:
В рассказе «Хорь и Калиныч» Мы знакомимся с двумя героями Тургенева, имена которых вынесены в заглавие этого произведения. Рассказчик вводит нас в мир помещика Полутыкина, через которого подводит читателя к восприятию Хоря. Этой же цели подчинено и описание «одинокой усадьбы» этого персонажа: дом Хоря производит впечатление надежности, прочности и добротности.
Тургенев характеризует своего героя как «человека положительного, практического», называет его «административной головой, рационалистом» с лицом Сократа: «такой же высокий, шишковатый лоб, такие же маленькие глазки, такой же курносый нос». Описание его лица заключает в себе особый смысл: сравнение с Сократом в то время было величайшим комплиментом герою, как бы вызовом традиционному описанию мужика.
Заботящийся о барине и кроткий Калиныч, напротив, принадлежал к числу идеалистов, романтиков, людей восторженных и мечтательных. «Хорь понимал действительность: он обстроился, накопил деньжонку, ладил с барином и прочими властями; Калиныч ходил в лаптях и перебивался кое-как
Объяснение:
