Конечно, мир русского барчука (а именно так называли дворянских детей) связан с миром взрослых: это и охота, в которой принимают участие Николенька и его братья; это и балы, где нужно не просто уметь танцевать мазурку и все остальные полагающиеся по этикету танцы, но и вести светские беседы. Ради того, чтобы понравиться Сонечке Валахиной с русыми милыми кудряшками и крошечными ножками, Николай, в подражание взрослым, хочет надеть перчатки, но находит только старую и грязную лайковую перчатку, что вызывает всеобщий смех окружающих и стыд и досаду главного героя.
Объяснение:
Коли Хлестаков надіслав листа Тряпічкіну .Де Хлестаков писав правдиві неприємні факти про інших чиновників.
уривок:
З’являється захеканий поштмейстер з роздрукованим листом в руці. Цей лист Хлестакова Тряпічкіну. Виявляється, Хлестаков ніякий не ревізор. Шпекин читає уривки з листа: «Городничий — дурний, як сивий мерин …» Суниця вихоплює лист, читає: «Поштмейстер, негідник, п’є гірку …» Далі читає Коробкін: «Земляника — досконала свиня в ярмулці», і так про всіх і кожного. Наздогнати Хлестакова неможливо — йому дали кращих коней. Серед гамору городничий говорить сам з собою: як це могло трапитися, щоб провели його, шахрая з шахраїв … «Ось справді, якщо Бог хоче покарати, так відніме перш розум. Ну що було в цьому Хлестакову схожого на ревізора? Нічого не було! «Всі кидаються на Добчинского і Бобчинського, що пустили слух про ревізора-інкогніто.
