ответ:
объяснение:
"вот злонравия достойные плоды! " - именно стародуму - просвещенному человеку доверил фонвизин последнюю реплику комедии "недоросль", обобщающую жизнь митрофана.
воспитание недоросля митрофана - пример того, что среда, окружение и условия жизни определяют человека в обществе, его взгляды на жизнь. для митрофанушки нет ничего важнее, чем проснуться, поесть и пойти на голубятню погонять голубей.
митрофан в течение трех лет изучает "зады" и усвоил, что слово "дурак" прилагательное, так как прилагается к человеку. более всего он преуспел в росте: растет в ширину и в высоту, растет пустота в его голове.
вот и унаследовал все" лучшие" черты характера от родителей.
у простаковой он перенял жестокость и самолюбие, а простаков подарил ему свою лень и нежелание что-либо сделать самостоятельно.
плод созрел.
Вважається, що зі своїми можна й не церемонитись, бо, бач, правила хорошого тону — це для зовнішнього вжитку. Отак і отруюємо ми життя одне одному у сім’ї, не помічаючи, як боляче ранимо тим самим і себе, калічимо . Адже й у сім’ї Кайдашів не завжди все було погано. Хоч і пиячив старий Кайдаш часом, проте сини його поважали, як заведено було українською сімейною традицією, і Карпо хіба що міг пожартувати про батькові переживання щодо п’ятничного посту. Але куди ж поділося оце почуття гумору, коли почалися жіночі сварки?
Що спонукало Карпа штовхнути батька під час сварки? Здається, оте саме недбальство у родинних стосунках, яке дає волю егоїзму, жадібності та іншим негативним рисам характеру. Ніхто з Кайдашів у сім’ї і не думав стримуватися у своїх емоціях і ніхто не подумав про інших, про те, як їм ведеться у такому домі. Можливо, вперше це показала Мелашка, не витримавши постійного напруження і залишившись у Києві. Її пошуки, хвилювання дещо припинили егоїстичні і бездумно жорстокі напади на неї свекрухи, однак і тоді ще не все владналося.
Кілька разів сім’ю мирили представники громади, влада. Та хіба це може втримати мир у сім’ї! Про це Нечуй-Левицький дотепно говорить у останніх рядках повісті, коли передає розмову великомудрих баби Параски й баби Палажки, які міркують, куди треба одсунуть хати Карна й Лавріна, щоби там запанував мир. Але тут-таки Параска зауважує, що і в самої Палажки така сама проблема в родині. Отже, вона спільна.
Отож письменник спонукає через смішні й дотепні сцени з родинного життя Кайдашів замислитись над тим, як зберегти лад у сім’ї.