Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви. Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
Объяснение:
Объяснение:
Социа́льное предпринима́тельство — использование стартапов и других средств предпринимательства для разработки, финансирования и реализации решений социальных, культурных или экологических проблем. В этом аспекте социальное предпринимательство сближается с третьим сектором[1]. Концепция социального предпринимательства может быть применена к широкому спектру организаций, различных по размеру, имеющих разные цели[2][⇨].
Субъектом и проводником социального предпринимательства выступает социальный предприниматель. Если традиционные предприниматели, как правило, оценивают успешность своей деятельности, ориентируясь на прибыль, выручку (объём продаж) или стоимость акций, то для социального предпринимателя главным критерием успешности становится «социальная отдача»[3]. Прибыль может приниматься во внимание, но не как самоцель, а как средство для дальнейшего продвижения к достижению социальных или культурных целей[⇨]. Среди прочих важных признаков социального бизнеса: инновационность, самоокупаемость и финансовая устойчивость, масштабируемость и тиражируемость[4].
В современном виде социальное предпринимательство возникло в 1980-е годы и вступило в фазу бурного развития в 1990-е, вследствие комплекса причин, главными из которых называются рост и активизация некоммерческих организаций, развитие транспорта и инфраструктуры, появление новейших средств связи[5][⇨]. Представление о социальном предпринимательстве эволюционирует на протяжении нескольких десятилетий, параллельно с развитием самой сферы деятельности. Нерешённой остаётся проблема точного определения социально-предпринимательской деятельности[⇨].
Социальные предприятия могут принимать различные организационно-правовые формы: чисто некоммерческие, чисто коммерческие, разнообразные гибридные[⇨]. Лидерами в области развития социального предпринимательства считаются Великобритания, США, Италия, Словения, страны Скандинавии, Республика Корея, Малайзия, Индия, Бангладеш, некоторые страны Африки[⇨]. Правовой статус социальных предпринимателей в мире сильно разнится: от полного отсутствия признания до создания уникальных корпоративных форм, зачастую разработанных специально для нужд социальных предпринимателей, предусмотренных законодательствами некоторых западных стран[⇨].
Согласно некоторым исследованиям, общество содержит очень небольшое число представителей, обладающих личными качествами и мировоззрением, необходимыми социальному предпринимателю. В свою очередь социальные предприниматели сталкиваются с трудностями при взаимодействии с обществом и часто вынуждены выступать с компромиссными инициативами. Критики самой концепции социального предпринимательства указывают на её противоречивость и в принципе ставят под сомнение возможность альтруистических форм капитализма[⇨].
