1)каким настроением прониктнуто стихотворение 2)какую роль играют эпитеты в стихотворении "есть в осени первоночальной" сочинений на 8 предложений. "лить воду" нельзя!
Стихотворение Ф.И.Тютчева "Есть в осени первоначальной..." проникнуто ностальгическим настроением по ушедшему лету. "Бодрый серп" славно потрудился, оставив после себя "праздную борозду". Поле, отдав свой урожай, может отдохнуть до следующего года. Поэт передает нам свое настроение, описывая короткий миг "первоначальной осени", когда еще "лучезарны вечера", "день стоит как бы хрустальный", "льётся теплая лазурь на ...поле". И мы наслаждаемся коротким мигом первых осенних денечков, хотя понимаем, что зимние бури уже не за горами.
История создания. Стихотворение «Я памятник себе воздвиг нерукотворный...» было написано 21 августа 1836 года, то есть незадолго до смерти Пушкина. В нем он подводит итог своей поэтической деятельности, опираясь на традиции не только русской, но и мировой литературы. Непосредственным образцом, от которого отталкивается Пушкин, стало стихотворение Державина «Памятник» (1795), получившее большую известность. При этом Пушкин не только сопоставляет себя и свою поэзию с великим предшественником, но и выделяет характерные именно для своего творчества особенности.
Жанр и композиция. По жанровым признакам пушкинское стихотворение является одой, но это Особая разновидность данного жанра. Она пришла в русскую литературу как общеевропейская традиция, берущая начало в античности. Недаром эпиграфом к стихотворению Пушкин взял строки из стихотворения древнеримского поэта Горация «К Мельпомене»: Exegi monumentum — «я воздвиг памятник». Гораций является автором «Сатир» и целого ряда стихотворений, прославивших его имя. Послание «К Мельпомене» он создал в конце своего творческого пути. Мельпомена в древнегреческой мифологии — одна из девяти муз, покровительница трагедии, символ сценического искусства. В этом послании Гораций оценивает свои заслуги в поэзии.. В дальнейшем создание такого рода стихотворений в жанре своеобразного поэтического «памятника» стало устойчивой литературной традицией, В русскую литературу ее ввел еще Ломоносов, который первым перевел послание Горация. Затем вольный перевод стихотворения с оценкой своих заслуг в поэзии сделал Г.Р. Державин, назвав его «Памятник». Именно в нем определились основные жанровые особенности таких поэтических «памятников». Окончательно эта жанровая разновидность сформировалась в пушкинском «Памятнике».
Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю.
Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість:
Є дружби різні. Тож одна
Шампанським піниться в бокалі,
Її випиваєш до дна
Без радості і без печалі.
А друга — без пустих прикрас,
Ознаки маючи суворі,
Духовно підіймає нас
У добрій радості і в горі.
В. Михайлюк. "Є дружби різні"
Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.
Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".
Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж буде дружити з такими?
Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів:
Коли тебе забуде рідний брат,
Махни рукою, плакати не варт,
Коли тебе забуде друг — подумай,
Що сталося, що він тобі не рад.
Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..."
У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.
Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб до у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці.
