Первый период (1590 — 1594): ранние хроники: «Генрих VI», ч. 2, 1590/1591; «Генрих VI», ч. 3, 1590/1591; «Генрих VI», ч. 1, 1591/1592; ранняя хроника, близкая к трагедии: «Ричард III», 1592/ 1593; ранняя ренессансная комедия, близкая комедии положений: «Комедия ошибок», 1592/1593; ранняя ренессансная комедия, близкая комедии характеров". «Укрощение строптивой», 1593/1594; ранняя трагедия («трагедия ужаса»): «Тит Андроник», 1593/1594; поэмы: «Венера и Адонис», 1592; «Обесчещенная Лукреция», 1593.
Второй период (1594—1600): ренессансные комедии: «Два веронца», 1594/1595; «Бесплодные усилия любви», 1594/1595; «Сон в летнюю ночь», 1595/1596; комедия, близкая к трагикомедии: «Венецианский купец», 1596/1597; первая зрелая трагедия (ренессансная трагедия с элементами комедии): «Ромео и Джульетта», 1594/1595; хроники, близкие к трагедии: «Ричард II», 1595/1596; «Король Джон», 1596/1597; хроники, близкие к комедии: «Генрих IV», ч. 1, 1597/ 1598; «Генрих IV», ч. 2, 1597/1598; «Генрих V», 1598/1599; вершина комедийного творчества, зрелые ренессансные комедии: «Мног шума из ничего», 1598/1599, «Виндзорские проказницы», 1598 ( 1600/1601, убедительное изменение датировки предложено Лесли Хотсоном в 1931 г.); «Как вам это понравится», 1599 1600; «Двенадцатая ночь», 1599/1600; трагедия переходного типа («античная трагедия»): «Юлий Цезарь», 1599/1600; лирика: сонеты, 1592—1598; произведения, приписываемые Шекспиру: хроника, возможно, написанная Шекспиром или при его участии «Эдуард III», 1594/1595; фрагмент хроники: «Томас Мор», 1594 1595 (одна сцена, 147 строк); небольшие поэмы: «Страстный пилигрим», опубл. 1599, «Феникс и голубка», опубл. 1601.
Третий период (1601—1608): вершина трагизма (так называемые великие трагедии Шекспира): «Гамлет», 1600/1601; «Отеляо», 1604/1605; «Король Лир», 1605/1606; «Макбет», 1605/1606 «античные трагедии»: «Антоний и Клеопатра», 1606/1607; «Корио-лан», 1607/1608; «Тимон Афинский», 1607/1608; «мрачные комедии» (или проблемные пьесы): «Троил и Крессида», 1601/1602; «Конец - делу венец», 1603/1604; «Мера за меру», 1604/1605.
Четвертый период (1609—1613): драмы-сказки (драмы-утопии, ранняя форма трагикомедии как соединение трагического начала с радостным финалом): «Перикл», 1608/1609 (Шекспиру достоверно принадлежат полностью 3 — 5 акты); «Цимбелин», 1609/ 1610; «Зимняя сказка», 1610/1611; «Буря», 1611/1612; поздняя хроника: «Генрих VIII», 1612/1613 (возможно, в соавторстве с Д. Флетчером); пьеса, приписываемая Шекспиру: «Два знатных родича», 1613 (в соавторстве с Д. Флетчером).
Объяснение:
удачи
ответ:Головний герой роману “П’ятнадцятирічний капітан” – Дік Сенд. Він був сиротою, виріс у дитячому будинку. Хлопчик був дуже обдарованим.
У чотири роки він навчився читати, писати й рахувати. Ще змалечку його вабило море. У вісім років він пішов юнгою на корабель, який плавав у Південних морях. Тут він став навчатися моряцького ремесла. Офіцери залюбки ділилися своїми знаннями та досвідом із допитливим, здібним хлопцем.
Згодом капітан Халл познайомив відважного хлопця – з каліфорнійськи судно власником Джеймсом Уелдоном. Той зацікавився сиротою і віддав Діка до школи в Сан-Франциско. У школі Дік особливо захоплювався географією та історією подорожей. На китобійній шхуні “Пілігрим” Дік був матросом. Адже справжній моряк повинен добре знати і китобійний промисел.
Дік був щасливий, що вирушив у плавання на судні свого благодійника Джеймса Уелдона. Кораблем командував його покровитель капітан Халл. Робота моряка підготувала хлопця до життєвої боротьби.
У п’ятнадцять років він уже міг брати на себе відповідальність і доводити до кінця свої задуми.
На борту “Пілігрима”
також перебували місіс Уелдон, її, маленький син Джек, зен Бенедикт. Пізніше у відкритому океані на уламках судна “Пілігрим” підібрав п’ятьох негрів. Приємне життя на шхуні перервав трагічний випадок.
Капітан Халл, боцман і матроси загинули під час полювання на кита. На борту “Пілігрима” залишився лише один моряк – Дік Сенд, п’ятнадцятирічний новачок. Тепер він став капітаном. Юнак розумів, яку велику відповідальність бере на себе.
Але іншого виходу не було. Дік Сенд багато чого вмів робити на кораблі, однак йому ще бракувало знань. Йому важко було визначити місцеперебування корабля в океані, проте він не злякався.
Він розумів, що доля корабля і всіх його супутників була у його руках.
І Дік зміг би привести шхуну до берегів Америки, якби не підступність Негоро. Кок Негоро підклав під єдиний на кораблі компас шматок заліза. Через це стрілка почала показувати неправильний напрямок. Тому замість Америки корабель прибув до Африки.
Коли судно підходило до африканського берега, здійнявся сильний вітер. Тільки завдяки винахідливості юного капітана усі пасажири опинилися на березі неушкодженими, хоча “Пілігрим” розбився. Багато небезпечних пригод довелося пережити команді “Пілігрима” в Африці.
Але і на суші Дік відчував себе відповідальним за долю людей, які довірилися йому. Потрапивши в неволю, він переживає за долю місіс Уелдон та маленького Джека більше, ніж за власне життя. Він ні на мить не залишає надії на втечу з полону та повернення до Америки разом зі своїми друзями.
Нарешті у цій небезпечній подорожі настав щасливий кінець. Дік Сенд, місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт, Геркулес повернулися до Каліфорнії. Але цей щасливий кінець не прийшов сам собою. За нього боролася вся команда “Пілігрима”.
А той, хто сміливо долає перешкоди, завжди перемагає. Після повернення у Сан-Франциско юнак завзято взявся до навчання. У вісімнадцять років він із відзнакою закінчив мореплавну школу і став капітаном.
У мене немає сумнівів у тому, що Дік Сенд буде прекрасним капітаном. Бо він ніколи не пасує перед труднощами, ніколи не залишає товаришів у біді, сміливо зустрічає небезпеку та любить море.
Объяснение:
Вот почему семья требует много усилий и трудов.