Объяснение:
Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.
Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.
Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.
Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.
Та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. Ява та Павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. Наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.Я зрозуміла щотреба допомагати усім хто потребує до Подробнее - на -
Характеристика Аліси:
Аліса є центральною героїнею твору Л. Керрола "Аліса в країні Див". Це допитлива та кмітлива дівчинка. Їй все цікаво, тому вона з легкістю побігла за кроликом. У творі вона поводиться дуже чемно та ввічливо. Вона має повагу до всіх, хто її оточує, чим заслуговує хороше ставлення.
Інколи Алісі буває нудно, тоді вона починає шукати собі нові пригоди. Дівчинка завжди мислить позитивно, ніколи не припиняє вірити у себе та свої сили. Вона легко знаходила вихід із самих небезпечних ситуацій, а завдяки своєї товариськості весь час знаходила друзів та помічників
Именно Илья Муромец чаще других богатырей выступает как отважный и сознающий свой долг страж родной земли. Он чаще других стоит на заставе богатырской, чаще других вступает в бой с врагами, одерживая победу. Образ заставы ярко отражает объединение сынов Руси для борьбы с врагом, тема же стольного Киева - народное представление о единой и непобедимой Киевской Руси.
Лучшее свидетельство огромной популярности образа Ильи Муромца – количество былин и былинных сюжетов о нем. Ведь даже о Василии Буслаеве – фигуре весьма колоритной – известно всего два сюжета. Существуют сотни записей былин о Ставре, Дюке, Чуриле, Садко, Соловье Будимировиче, но оригинальных сюжетов о каждом из них один-два – не более, в то время как об Илье Муромце можно назвать более десяти, не говоря уже о вариантах, которые, собранные вместе, вполне могут составить подлинную Илиаду русского эпоса.
Именно этому образу суждено было стать центральным в русском эпосе, воплотить в себе лучшие идеалы и чаяния народа, его понятия о добре и зле, о верности родной земле, о богатырской удали и чести. Никто из богатырей – ни Добрыня Никитич, ни тем более Алеша Попович – не может сравниться в этом отношении с Ильей Муромцем.
«Спокойное величие древнего эпоса дышит во всех рассказах, и лицо Ильи Муромца выражается, может быть, полнее, чем во всех других, уже известных сказках», – писал А. С. Хомяков в предисловии к первой публикации былин из собрания П. В. Киреевского (Московский сборник, 1852), когда былины еще считались сказками. А в 1860 году в первом выпуске Песен, собранных П. В. Киреевским, была опубликована «Заметка о значении Ильи Муромца» К. С. Аксакова, с которой, по сути, и начинаются попытки осмысления этого образа. Константин Аксаков первым обратил внимание, что образ Ильи Муромца является своеобразным рубежом, отделяющим две эпохи в развитии русского эпоса. «Илья Муромец, – подчеркивал он, – не принадлежит к титанической, но к богатырской эпохе; он есть величайшая, первая человеческая сила» .
http://schooltask.ru/bogatyr-ilya-muromec-obrazec-sily-duxa-i-sily-voli/
http://sochmus.narod.ru/Ilia_Muromec.html
http://bibliotekar.ru/mif/51.htm