Некрасов является великим русским поэтом, имя которого золотыми буквами вписано в русскую и мировую литературу. Наследник Пушкина и Лермонтова, он сблизил поэзию с жизнью народа. Он писал в 40-е годы, в ту тяжелую пору, когда крепостное право стало невыносимым для русского народа. Некрасов был поэтом-реалистом, он был первым, кто с такой прямотой и резкостью раскрыл перед читателями картины из жизни народа, изобразив убогую деревню с ее нищетой и печалью, как бы покрывающей ее туманным облаком «несжатую полосу» и крестьянина, которому «моченьки нет». Поэт откликнулся на страдания простого человека. Стихи Некрасова имели большой успех, все чувствовали, что, появился поэт, которого еще не было на Руси. В своих стихах он обвинил самодержавие и высказал свою любовь к народу, веру в прекрасное будущее России.
Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.
Проблематика «Маруся»:
батьків і дітей;
соціальної нерівності;
спроможності на глибокі почуття простих людей;
життя і смерті;
пошуків щастя.
Примітки: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психологізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяскравіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання картин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рекрутчини.
— Какими представляются автору стихотворения занятия, заботы и чувства няни? (2-й вопрос.)
Автор представляет себе, что няня живет одна в домике, стоящем в отдаленном поместье, «в глуши лесов сосновых». Она ведет спокойную, размеренную жизнь, вяжет на спицах. Но на душе у нее неспокойно: она волнуется за своего любимого воспитанника, часто глядит в ворота: а вдруг в них покажется знакомый силуэт?
— Как вы понимаете следующие слова и выражения...? (3-й вопрос.)
Поэт побуждает нас вдумываться в каждое выражение.
«Подруга дней моих суровых...» — в самые трудные времена няня была рядом со своим питомцем, утешала его, давала ему силы, дарила свои рассказы, песни и сказки.
«Давно, давно ты ждешь меня...» — воспитанник вырос, трудные времена и он давно не приезжал к няне, которая ждет его в своей светлице.
«Горюешь, будто на часах...» — выражение «стоять на часах» означает «быть часовым, охранять что-то, не уходя со своего места». Няня горюет, тоскует по своему воспитаннику, она, словно часовой, думает о нем беспрестанно, словно оберегает, охраняет его душу.
«Глядишь в забытые вороты...» — ворота забыты, т. е. давно не отворялись тем человеком, которого в этом доме так ждут. Няня глядит на них, словно ждет, что ее любимый воспитанник вот-вот приедет.В вороты — устаревшая форма предложного падежа существительного ворота.
«Тоска, предчувствия, заботы, // Теснят твою всечасно грудь...» — переживания за дорогого человека вызывают волнение, сердце начинает сильнее биться, возникает ощущение, что ему тесно в груди, что оно будто бы хочет вырваться на свободу.
— Какие сравнения, эпитеты, метафоры передают впечатление о напряженном ожидании няней своего питомца? (4-й вопрос.)
Обычное сравнение мы можем легко найти при сравнительных слов как, будто, словно, как будто. В метафоре сравнение есть, а слова, указывающего на него, нет. Пример можно привести из стихотворения С. А. Есенина: «...Задрожало зеркало затона...» — вода затона сравнивается с зеркалом, перед нами метафора.
Ощущение напряженного ожидания няней своего питомца передают такие художественные средства:
— сравнение: «горюешь, будто на часах»;
— эпитеты: «в забытые вороты», «на черный отдаленный путь»;
— метафора: «Тоска, предчувствия, заботы // Теснят твою всечасно грудь...»;
— противопоставление (антитеза): светлый — черный («ты под окном своей светлицы» — «начерный отдаленный путь»).
МИЛЫЙ СЕРДЦУ ОБРАЗ (Анализ послания "Няне")
Чувство и поэтическое слово