Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року[1][2]:# 1 в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна.[15]. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)[16].
За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.[17]
1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Керелівка Звенигородського повіту (нині Шевченкове Звенигородського району), звідки походив Григорій Іванович [2]:# 2. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина[18], 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія[19] а 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип[20].
Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти у дяка Совгиря.[21] [22] Тоді ж ознайомився з творами Григорія Сковороди.
29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви, а 20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина. [2]:# 4
7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко[23], в якої вже було троє дітей[2]:# 5[24]. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[25]. 22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого батькового шлюбу[26].
Хлопець чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кропивницький)[27]. 21 березня (2 квітня) 1825 року батько помер,[2]:# 6 і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців.
Случай с медсестрой, цитата.
Класс заволновался, но Харлампий Диогенович приподнял брови, и все притихли. Он положил в карман свой блокнотик, закрыл журнал и уступил место докторше. Сам он присел рядом за парту. Оп казался грустным и немного обиженным.
Доктор и девчонка раскрыли свои чемоданчики и стали раскладывать на столе баночки, бутылочки и враждебно сверкающие инструменты.
- Ну, кто из вас самый смелый? - сказала докторша, хищно высосав лекарство иглой и теперь держа эту иглу острием кверху, чтобы лекарство не вылилось.
Она это сказала весело, но никто не улыбнулся, все смотрели на иглу.
- Будем вызывать по списку, - сказал Харлампий Диогенович, - потому что здесь сплошные герои. Он раскрыл журнал.
- Авдеенко, - сказал Харлампий Диогенович и поднял голову.
Класс нервно засмеялся. Докторша тоже улыбнулась, хотя и не понимала, почему мы смеемся.
Авдеенко подошел к столу, длинный, нескладный, и по липу его было видно, что он так и не решил, что лучше, получить двойку или идти первым на укол.
Он заголил рубаху и теперь стоял спиной к докторше, все такой же нескладный и не решивший, что же лучше. И потом, когда укол сделали, он не обрадовался, хотя теперь весь класс ему завидовал.
Алик Комаров все больше и больше бледнел. Подходила его очередь. И хотя он продолжал держать свои руки на промокашке, видно, это ему не .
Я старался как-нибудь его расхрабрить, но ничего не получалось. С каждой минутой он делался все строже и бледней. Он не отрываясь смотрел на докторскую иглу.
Каждый из них - индивидуальность. Муми-тролль – милый сынишка, дружелюбный, искренний, храбрый ребенок. Муми-мама – образцовая мама, нежная, добрая и заботливая. Муми-папа – необычный, причудливый. Они живут в ладу и согласии.