Весь день виконувався в лабіринті часу,
Миттєва поспіху, краса й біль у танці.
Але в одну мить літо здавалось втраченим,
Аж раптом прийшла відповідь на всі питання.
Все літо минало, дарувало спогади,
А в моєму серці світлини були живі.
Багато митьових зустрічей і розлук,
Та найцінніше було усмішок доволі.
Тепер згадуючи, всміхаюся ніжно,
Кожен момент з тобою – як прекрасна казка.
Так швидко минуло літо, вже осінь настає,
Але в нашому серці вічне літо живе.
Таким чином, кінцівка твору "Все літо за один день" підкреслює, що незважаючи на швидкоплинність літніх моментів, найцінніші спогади і емоції зберігаються в серці, надаючи крила радості й надії навіть у змінливому світі.
