Процес освіти, вибору і отримання професії зазнав в далекому майбутньому докорінні зміни. Замість довгого процесу навчання по книгах і на практиці людям за хвилини записують в мозок потрібні знання за до спеціальної машини і навчальних стрічок. У восьмирічному віці кожної дитини таким чином навчають читання та письма. До 18 років він живе з батьками, нічому не навчаючись. Потім його піддають машинним тестам, за результатами яких визначають найбільш підходящу професію, і записують в мозок необхідні знання. Вільного вибору професії немає, рішення машин остаточно і оскарженню не підлягає. Ще через півтора року юнак або дівчина бере участь в Олімпіаді — змаганні молодих фахівців у кожній професії. Залежно від своїх результатів на Олімпіаді він отримує більш-менш престижне місце роботи. Існуючий стан справ влаштовує всіх. Молоді люди до початку професійної освіти абсолютно не намагаються зрозуміти, що найбільше їх цікавить у світі, але з нетерпінням чекають дня, коли їм оголосять результати тестів і їх майбутню долю.
Але головний герой Джордж Плейтен ще в «шкільні» роки чомусь вирішив, що йому цікава професія програміста. Він намагається самостійно осягнути за книгами основи цієї роботи, сподіваючись, що це може вплинути на результати тестів. Але стати програмістом Джорджу не вдається: за результатами тестів його визнають непридатним до машинного навчання («ваш мозок не підходить для накладення знань») і, отже, до жодної професії. Джордж шокований, підозрює лікаря в підтасовуванні результатів з особистої неприязні, і в стані афекту потрапляє в притулок для недоумкуватих, де містяться такі ж, як він, молоді люди без професії. Там вони намагаються вчитися древнім забутим повільно осягаючи крупиці знань з книг за до вчителів. Витрачаючи місяці на те, що інші дізнаються за один сеанс машинного навчання.
Після півтора років Джордж як і раніше бачить себе жертвою помилки, і не може погодитися зі своїм діагнозом. Він здійснює втечу і відправляється на Олімпіаду. Йому вдається здійснити свій план-познайомитися з ким-небудь з високопоставлених чиновників, який погодиться його вислухати і, може бути, змінити його долю. Джордж ділиться з ним тим, до чого давно вже прийшов і чому побачив підтвердження на «Олімпіаді» — що машинна освіта, при всіх його достоїнствах, позбавляє людину творчого підходу до професії, заглушає здатність самостійно мислити і самовдосконалюватися. Зрештою йому стає ясно, що з самого початку втечі він знаходиться під наглядом, і їх зустріч не випадкова... його знову занурюють в сон і повертають в «притулок для недоумкуватих». Але тепер йому пояснюють, що тут зібрані зовсім не недоумкуваті. Що він один з небагатьох землян, що зберегли здатність до самостійного мислення і освіти, і вони вчаться по книгах для того, щоб спробувати прийти до нових винаходів і відкриттів вперед науково-технічний прогрес
Отмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушениеОтмечен как нарушение
Объяснение:
Лев Николаевич Толстой писал не только для взрослых, но и для детей. Герои многих его детских рассказов — крестьянские дети. Необычайно интересно читать о своих сверстниках, живших много лет назад, узнавать об их жизни, о мире, который их окружал.
Известный рассказ Толстого «Филипок» повествует о мальчике, который очень хотел учиться. Но он был ещё слишком маленьким, поэтому мать не пускала его в школу. Тогда отважный и любознательный малыш отправился в школу один. На его пути встретились собаки. Но Филипок сумел убежать от них и добраться до школы. Он очень боялся, что учитель его прогонит.
Оказавшись в классе, мальчик сначала растерялся и оробел до того, что не мог вымолвить ни слова: «А Филипок и рад бы что сказать, да в горле у него от страха пересохло. Он посмотрел на учителя и заплакал». Но позже, когда ему разрешили остаться в школе, он быстро осмелел. На вопрос учителя, кто же научил его читать, Филипок находчиво ответил: «Костюшка! Я бедовый, я сразу всё понял. Я страсть какой повкий!» Любознательность, храбрость, настойчивость мальчика ему достичь своей цели: стать школьником.
Автор рассказывает маленький эпизод из жизни своего героя. Но мы много узнали о мальчике, о его характере, о жизни крестьянских детей, деревенском быте. Это трогательное и светлое произведение оставляет после прочтения лёгкое и доброе чувство. Поведение крестьянского мальчика вызывает у нас радость и умиление