Сіроманець був найстарішим вовком у світі. Молоді вовки хотіли попасти до нього на навчання, він снився вовчицям. На старість Сіроманець втратив зір, а зграя, якою він верховодив, була перебита. Проте у вовка досі залишався хороший слух та нюх, він тонко відчував природу.
Надворі була осінь. Сіроманець зачув, що до лісу на старому коні наближається Василь Чепіжний. Цей мисливець мав на меті вбити вовка, оскільки той часто нападав на худобу. Сіроманця часто проклинали пастухи і конюхи.
Василь Чепіжний в'їхав у ліс, його кінь ліг на землю. Мисливець дожидався Сіроманця і задрімав. Аж раптом вовк, який весь цей час гав за чоловіком, вискочив з-за кущів і вибив зброю з його рук. Потім Сіроманець загнав Василя Чепіжного в холодне лісове озеро по шию і залишив там стояти. Він не хотів вбивати мисливця, бо не був голодний, але протримав його у крижаній воді до ранку.
Василь Чепіжний був ворогом Сіроманця, оскільки він з іншими мисливцями перебив вовчу зграю.
Коли чоловік повернувся в село, він ще більше бажав помститись Сіроманцеві. На до йому прилетів вертоліт, Василь розказав іншим мисливцям події ночі.
Хлопчик Сашко любить Сіроманця і хоче, аби батьки забрали вовка жити до себе. Його тато — голова колгоспу. Хлопчик просить маму поговорити з батьком, аби він вплинув на мисливців, щоб ті не полювали на Сіроманця. Однак тато вважає, що вовка й так не зловлять: саме через свою мудрість і хитрість вовк так довго живе.
Сашко ходив до школи не по дорозі, як всі, а стежкою біля лісу. Того ранку він сховав портфеля під листям і не пішов на уроки. Цілий день хлопчик провів у лісі, думав про Сіроманця, а коли вже збирався йти додому, несподівано наткнувся на нього. Сашко пригостив вовка пиріжками, а той допоміг знайти школяру портфель. Хлопчик обіцяв повернутись до Сіроманця.
Николай 1: "был ужасно какой замечательный и памятливый...". "никакому иностранцу уступать не любил". "Государь Николай Павлович в своих русских людях был очень уверенный". Платов: "Это ты, мужественный старик, хорошо говоришь". "он простые чувства имеет". "явился к государю во всех орденах". "спорить не смею и должен молчать". Левша: "мы в науках не задались, но только своему отечеству верно преданные". "Мы люди бедные...". "я еще в холостом звании". "на щеке пятно родимое, а на висках волосья при ученье выдраны".
