Лонгфелло народився в родині адвоката, його готували до юридичної кар'єри. Але вже в коледжі він захопився вивченням нових європейських мов і поезією. Закінчивши курс у 1825 році, він здійснив подорож до Європи, де провів три роки. Юнак слухав лекції в Геттінгензькому університеті, відвідав Італію, Іспанію, Францію, Англію, Голландію, Швейцарію. Після повернення Лонгфелло почав викладати іноземні мови у тому ж коледжі, у котрому навчався. Близько двадцятьох років (1835— 1854) Лонгфелло був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету, а після цього повністю присвятив себе літературній творчості. Коло його науково-літературних інтересів було досить широким і різноманітним. Він писав ліричні вірші, поеми, балади, подорожні нариси, складав поетичні антології, займався перекладами.
У 1855 році Лонгфелло закінчив роботу над найвизначнішою працею свого життя "Піснею про Гайявату". Ця епічна поема створена на ґрунті пам'яток індіанського фольклору. Поет зібрав і опрацював пісні й легенди, котрі існували серед північноамериканських індіанців, і розповідали про життя, подвиги, боротьбу народного героя — легендарного богатиря Гайявати. Поет розповідає про його дивовижне народження та його величне життя в ім'я щастя свого народу, котрий прагне йти шляхом добра й правди. Гайявата — особа історична. Він жив у XV сторіччі, походив з племені ірокезів, потім став одним з вождів індіанського народу. У фольклорних оповідях Гайявата наділений рисами казкового героя. Тому і в інтерпретації Лонгфелло історія Гайявати стає поетичною легендою, чарівною казкою, у котрій фантастичний вимисел переплітається з народною мудрістю. Герой поеми — особа незвичайна: автор наділив його чудесною силою, незвичайним розумом і відвагою. Всі свої сили він віддає на благо свого народу — в цьому й полягає образ суто народного героя. Гайявата навчає індіанців необхідним речам у їхньому житті: майстерності полювання і землеробства, він винаходить писемність, відкриває таємниці лікарського мистецтва. Він вивчає таємниці природи, розуміє голоси звірів і птахів, уміє слухати шум вітру, дзюрчання річки. Поряд з цим у поемі відтворені прекрасні картини природи Північної Америки, змальовано побут індіанських племен іб їхнього життя. З великою достовірністю змальовано одіж, зброю, прикраси, що дає змогу відтворити колорит індіанського життя, відчути правдоподібність. Образи героїв опоетизовані автором: це відважний і ніжний Чайбайабос, простодушний і сміливий Квазінд, струнка й гнучка Венона, прекрасна Нокоміс. Усі вони енергійні й відважні люди, котрі прагнуть до щастя і хочуть досягти'його. У заключній частині поеми Гайявата закликає своїх співвітчизників жити у дружбі з білими й прислухатися до їх мудрих порад. Фінал пісні пронизаний настроями всепрощення.
Уперше наш читач зміг познайомитися з образом Гайявати в перекладі Буніна, згодом його перекладали відомі поети А. Майков, К. Бальмонт, К. Чуковський.
Перша половина 50-х років становить вершину в історії американського романтизму; романтичний рух зайняв три десятиріччя, а потім пережив смугу глибокого занепаду, залишивши нащадкам багатий художній і філософський спадок.
Объяснение:
Маяковский не увлекался заумьем, в его произведениях сохраняется поэтическая традиция: тонкий лиризм, погруженность во внутреннее Я и т.д.
Маяковский также ввел особые требования к печатному виду своих произведений. Кроме этого поэт активно использует неточную рифму.
Объяснение:
Ранняя поэзия Маяковского создавалась в рамках направления футуризм, а это значит, что ведущим в поэзии было словотворчество, свободное обращение с размером, ритмом, рифмой, однако творения Маяковского существенно отличаются от произведений братьев по перу. : он не увлекался заумью, как, например, Хлебников. В произведениях Маяковского наравне с новаторством сохраняется поэтическая традиция: тонкий лиризм, погруженность во внутреннее Я, провозглашение безусловной ценности красоты и творчества. Все это соединяется с эпатажем, скандалом.
Маяковский ввел особые требования к печатному виду своих произведения: разорванные строки призваны акцентировать внимание читателя на ключевых фразах, помимо обилия окказионализмов, поэт активно использует неточную рифму, у него это не созвучие слов в конце строки, рифмуются слова и словосочетания, что было не так рас в традиционной поэзии.
Сочинение на тему «Моя любимая книга — Волшебник Изумрудного города»
Я читаю много книг. Особенно мне нравятся произведения о приключениях и волшебстве, всяких чародеях, феях и волшебных вещах. И поэтому моя любимая книжка — это «Волшебник Изумрудного города». Ее написал Александр Волков. Точнее, я люблю всю серию книг о приключениях девочки Элли в Волшебной стране. Сюда входят еще «Урфин Джюс и его деревянные солдаты», «Семь подземных королей».