Шота Руставели и его поэма
Информация о материале Создано: 27 апреля 2016 Просмотров: 16744
Шота Руставели
Что такое «Вепхисткаосани»?
Когда благородный витязь просил руки дочери знатного отца, его спрашивали: «Где у тебя крепость, чтобы в случае нужды укрыться в ней? Где у тебя кладбище для поминания усопших и молитв о живых? Как может называться твой дом знатным, когда у тебя нет "Вепхисткаосани"?»
Если с первыми двумя вопросами всё понятно, то последний вызывает недоумение. «Вепхисткаосани» — именно так называется поэма великого грузинского поэта Шота Руставели «Витязь в тигровой шкуре».
Стихи из «Витязя в тигровой шкуре» пели матери над колыбелью, крестьяне на полях, певцы во время свадебных торжеств, их читали полководцы своим воинам перед решающей битвой. Поэму заучивали наизусть и переписывали от руки, передавая в семьях из поколения в поколение как лучшее сокровище. Так народ сохранил для потомков «Вепхисткаосани»Шота Руставели и его поэма
Информация о материале Создано: 27 апреля 2016 Просмотров: 16744
Шота Руставели
Что такое «Вепхисткаосани»?
Когда благородный витязь просил руки дочери знатного отца, его спрашивали: «Где у тебя крепость, чтобы в случае нужды укрыться в ней? Где у тебя кладбище для поминания усопших и молитв о живых? Как может называться твой дом знатным, когда у тебя нет "Вепхисткаосани"?»
Объяснение:
Объяснение:
Професор Хіггінс - людина науки, для якої не існувало іншого життя. Він - аристократ, але його манери не аристократичні, експериментатор, але без відповідальності за долю піддослідного. Водночас це порядна людина, адже він не обіцяв Елізі чогось більшого, а мови і манер він її навчив.
Еліза стала гідним суперником Хіггінса. Вона сповнена гордощів, самоповаги. Опановуючи мову, Еліза засвоїла також і навички правильного мислення, що допомагало їй мати власні судження про життя. Вона вважала, що її шлях до герцогині розпочався тоді, коли полковник Пікерінг назвав її "міс Дуллітл", коли він виявив до неї увагу: зняв капелюх, відчинив двері, адже "різниця між леді і квітникаркою полягала не в тому, як вона поводиться, а в тому, як до неї ставляться".
Еліза в розпачі, перед нею зрештою постала жорстока істина - здобувши манери й вимову герцогині, вона не знайшла собі місця серед аристократії, коло цих людей її не прийшло; і від свого класу Еліза вже відірвана, вона не стане тією нетіпахою", якій так весело було жити на світі.
Таким чином, розпочавши з проблем фонетики, автор вивів читача на проблему особистості, її духовного розвитку. Він зазначив, що навіть освічена, розумна людина навряд чи змогла б вийти за межі свого соціального стану. А якщо і знайшла у собі сили для цього, то це процес не болісний.
Парадокс у творі - це основний засіб постановки проблеми. Шоу сказав, що його парадокси відтворили дійсність, що парадоксальні не його п'єси, а саме життя. Письменник тільки допоміг це побачити.
Висновок до твору: драма не про кохання, а про силу творчості, про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси й свободи.
