Данные произведения по-разному трактуют представление о пророческой доли поэта. А.С. Пушкин описывает направление пути следования поэта, а М.Ю. Лермонтов показывает, насколько тернист и сложен, бывает такой путь. Производя сравнение двух бессмертных можно найти как черты сходства, так и черты различия между ними. В обоих стихотворениях идет обращение к библейскому персонажу и присутствует некая метафоричность. В то же время произведение А.С. Пушкина наполнено более философическим смыслом и содержит многочисленные церковнославянизмы. «Пророк» Пушкина написан в стиле классицизма. Произведение М.Ю. Лермонтова наполнено трагичностью от людского непонимания и относится к стилю романтизма.
Добро и зло – вот те две силы, которые противостоят друг другу в любой сказке. «снежная королева» - не исключение. вот только герои, выступающие на той и другой стороне, совсем не такие, как в других произведениях этого жанра. силы добра олицетворяет, прежде всего, герда, смелая девочка, выступившая против самой снежной королевы, могущественной и непобедимой. никакая сила не могла противостоять холодному взгляду, а уж тем более, поцелую волшебницы. но доброта и отвага герды привлекает на ее сторону и людей, и животных. отправившись на поиски названного брата кая, герда и не предполагала, с какими трудностями ей придется столкнуться, сколько опасностей поджидает ее на пути. но она верит в то, что сможет преодолеть любые препятствия, лишь бы только вернуть домой любимого брата, спасти его из рук жестокой королевы, несущей смерть всему живому. и потому все стараются герде. лишь старушка, умеющая колдовать, пытается помешать девочке. но ею движет желание оставить герду у себя, ведь у старушки не было детей. принц и принцесса, узнав герды и кая, так растрогались, что помиловали ворона и его невесту. а герде дали золотую карету, теплые вещи и проводили ее до границ королевства. дочь злой разбойницы настолько была поражена смелостью маленькой девочки, которая преодолела столько препятствий, но не остановилась на полпути, что отпустила герду. кроме того, она вернула ей вещи и отпустила с ней свою любимую игрушку – северного оленя. маленькая разбойница первоначально принадлежала силам зла. но герда своей самоотверженностью поразила ее. разбойница поняла, что кроме зла в мире существует еще любовь, верность, самопожертвование. и это не оставило ее равнодушной. она уже не слушала свою мать. маленькая разбойница узнала другую сторону жизни. но самым большим злом был тролль, создавший волшебное зеркало, искажающее все прекрасное в мире. и, конечно, снежная королева, от взгляда которой умирало все живое. но и эти силы не способны убить любовь. герда проникла в чертоги снежной королевы. ее горячие слезы растопили кусочки ледяного зеркала в сердце кая. перед великой любовью сила холодной волшебницы иссякла. она не могла победить этого чувства, потому что добро всегда несет в себе любовь.
Кожен народ має свої книги, що беруть витоки з далекого та стародавнього фольклору. Національні літератури відображають специфіку життя – образ думки людей різних країн, їх культуру, побут і традиції. Мистецтво слова кожного народу оригінальне і своєрідне. Але є проблеми, які хвилюють всіх людей у всі часи, незалежно від їх національності, умов життя, соціального стану. Кожне покоління знову і знову ставить перед собою глибокі філософські питання: що є життя і смерть, що є любов, як влаштований світ і людина, в чому сенс життя, які цінності стоять вище всього, що є Бог... Ці питання відображаються, в тому числі і в літературі, і носять назву «вічних мотивів». Одним із загальновизнаних геніїв світової літератури, що розкрили глибини людської душі, є англієць У. Шекспір, який жив у 16 столітті. Його п'єси – глибоко філософські твори, що зачіпають важливі питання буття. Так, трагедія Шекспіра «Гамлет» малює вічний конфлікт, протиборство людини і навколишнього світу. Герою трагедії, молодому принцу Гамлету, відкривається страшне: він дізнається, що його батька в боротьбі за престол отруїв рідний брат. У цьому злочині брала участь і мати Гамлета – королева Гертруда. Юний герой знаходиться в жаху і повній розгубленості. Він розчаровується у всьому світі і всіх людях – чого можна очікувати від них , якщо найближчі виявилися підступними і цинічними зрадниками? Таким чином, Гамлет виявляється один на один з несправедливим світом, а, вірніше, зі своїми ілюзіями щодо цього світу. Він починає сумніватися в цінності і доцільності життя взагалі – якщо зло таке сильне і непереборне, чи є сенс жити? Але поступово Гамлет розуміє і приймає свою місію – «вправити» суглоби «часу», що вивихнулися. Він вступає в боротьбу зі Злом, бажаючи відновити справедливість, «хід часу» і співвідношення Світла і Темряви. У результаті цього протиборства герой вирішує для себе багато питань, основним з яких є питання про сутність смерті. У підсумку він приходить до усвідомлення, що смерть перетворює людину в ніщо, а життя – це вічне протиріччя між реальністю та ідеалами. Таким чином, вічні мотиви у світовій літературі допомагають висвітлювати важливі сторони людського буття, вони пов'язані з глибокими філософськими проблемами. Людині завжди важливо було зрозуміти, хто вона, де знаходиться і куди йде. Світова класика відповідає на ці питання, допомагає читачеві знайти своє місце в житті, зрозуміти і засвоїти неминущі цінності, розставити свої пріоритети.
