Объяснение:
Дідусь Дем'ян – представник старшого покоління Стельмахів. Його яскраво змалював письменник у своїй автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять». Народився Дем'ян кріпаком, потім отримав волю. У розстрочку на сорок дев'ять років викупив частину землі поміщика, праця на якій годувала всю родину.
Гарне ремесло в працьовитих руках також допомагало в житті, адже «залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук». Уже будучи старим допомагав іншим своїм ремеслом стельмаха. З гордістю згадує письменник, що «серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт». «Чого тільки не вмів … дідусь!». Майстер на всі руки вправно робив і січкарню, і вітряк, і машину зумів завести.
Незважаючи на бідне життя дідусь був веселим чоловіком, любив пожартувати. «Він дуже гарно сміється». «Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі», переповнені добротою до простих, таких як він, людей. Але сердито проявляє норов у відповідь на небажання пана платити за роботу. Відважний та непримиренний до будь-якої несправедливості: «Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!» .
Хоч дід був малограмотним, але свій багатий життєвий досвід та правду, традиції від діда-прадіда залюбки передавав онуку. Це він прививав йому любов до природи своїми цікавими розповідями, повними таємниць. Довго міркував та уявляв Михайлик, як «принесли нам лебеді на крилах життя». «Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається … в дідових словах» для допитливого онука. «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..» – така мудра характеристика чекала поганих людей з дідових уст.
Дідусь Дем'ян працьовитий, добрий, турботливий, авторитетний, життєрадісний, справедливий.
Його риси проявляються у багатьох гарних вчинках – вияві великої любові до родини. Він власними руками майструє подарунки. Мов справжнісінький, дерев'яний іграшковий вітряк з лебедями на вершечку, приніс багато радості Михайликові. «Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені». Бере зі собою в Майдан, на рибалку, багато спілкується зі здібним онуком, котрий «одчайдух і весь удався в нього». Дід поважає свою дружину, засуджує погане ставлення знайомих до своїх жінок: «Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?». З розумінням сприймає усіх інших: «Знов почалось бабське чаклування». Не може натішитися онуком. Тому в бідній родині Стельмахів панує злагода та любов.
Дідусь відіграв велику роль у вихованні Михайлика. Завжди вірив, що здібного онука чекає краще майбутнє: «дід говорить, що з мене щось буде». Його слова «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» стали пророчими у житті Михайлика – майбутнього учителя та відомого письменника Михайла Стельмаха.
ІІ розділ. Гарбузове насіння від Михайлика.
1. «Може, з нього й буде якийсь толк».
2. Михайлик «самотужки навчився читати».
3. Шанобливе ставлення до орачів.
4. Світло каганця допомагає читальнику.
5. Новий день проганяє темінь.
6. Саморобний каганець Михайлика.
7. П'ять крашанок за «Три торби реготу».
8. Хитрування та прибіднення батьків Гиви.
9. «Справжня Гивина кумерція не до
10. Чотири склянки насіння за «Пригоди Тома Сойєра».
11. «Бабське чаклування» над насінням.
12. Дядько Стратон – колишній міністр.
13. Гарбузове насіння з маминих вузликів.
14. Жебраки з Херсонщини.
15. Дві склянки насіння голодному хлопчикові.
16. Казки за решту гарбузиння.
17. Повні кишені щавлю.
18. Дід дарує вітряка Михайликові.
19. Мамина похвала синові за добрий вчинок.
2 Герда попадает в волшебный цветник
3.замок принца и принцессы
4 В плену у разбойников
5. Последняя часть пути к замку снежной королевы
6. Герда Кая