Багатий і норовливий російський пан, відставний генерал-аншеф поміщик Кирило Петрович Троекуров, примхам якого догоджають сусіди і при імені якого тремтять губернські чиновники, підтримує дружні стосунки зі своїм найближчим сусідом і колишнім товаришем по службі, відставним поручиком, небагатим, але незалежним дворянином Андрієм Гавриловичем Дубровським. Троекуров відрізняється жорстоким характером, часто наражаючи своїх гостей на жорстокі жарти, без попередження замикаючи їх у кімнаті з голодним ведмедем. Через зухвалость холопа Троекурова відбувається сварка між Дубровським і Троєкуровим, що переходить у ворожнечу між сусідами. Троекуров підкуповує губернський суд і, користуючись своєю безкарністю, відсуджує у Дубровського його маєток Кістенёвку. Старший Дубровський божеволіє в залі суду. Молодший Дубровський, Володимир, гвардійський корнет в Петербурзі, змушений покинути службу і повернутися до важко хворого батька, який невдовзі вмирає. Дубровський підпалює Кістенёвку; віддане Троекурову маєток згорає разом з судовими чиновниками, які приїхали для оформлення передачі власності. Дубровський стає розбійником на зразок Робіна Гуда, наводить жах на місцевих поміщиків, не чіпайте, однак, маєтки Троєкурова. Дубровський підкуповує проїжджого вчителя-француза Дефорж, який передбачає надійти на службу в сім'ю Троекурова, і під його виглядом стає гувернером в сім'ї Троєкурова. Він піддається випробуванню з ведмедем, якого вбиває пострілом в вухо. Між Дубровським і дочкою Троекурова, Машею, виникає любов. Троекуров віддає вісімнадцятилітню Машу заміж за старого князя Верейського проти її волі. Володимир Дубровський марно намагається запобігти цьому нерівному шлюбу. Отримавши домовлений знак від Маші, він прибуває врятувати її, але надто пізно. Під час проходження весільного кортежу з церкви в маєток Верейского озброєні люди Дубровського оточують карету князя. Дубровський говорить Маші, що вона вільна, однак та відмовляється від його до пояснюючи свою відмову тим, що вже дала клятву. Через деякий час губернська влада намагаються оточити загін Дубровського, після чого він розпускає свою «банду» і ховається за кордоном від правосуддя.
Полковник вызвал для беседы сержанта. У сержанта явное нервное напряжение и полковник интересуется причиной. Сержант рассказал что его мучает мысль о том что было бы если во всем мире исчезло оружие. Перестали бы тогда люди воевать друг с другом? Полковник объяснил, что войны идут не из за оружия, а из за человеческой психологии. В разговоре выясняется что сержант изобрел средство для преобразования любого металла в ржавчину. Полковник заподозрил сержанта в психическом расстройстве и выписал направление на обследование к психиатру. Обнаружив после ухода сержанта вместо ручки кучку ржавчины, полковник понял что изобретение сержанта существует и по телефону приказывает охране расстрелять сержанта. Охрана сообщает что всё оружие и военная техника на базе превратились в ржавую пыль. Тогда полковник разломал стул, и с ножкой от стула побежал искать сержанта.
Тем временем в Каперне произошло такое замешательство, такое волнение, такая поголовная смута, какие не уступят аффекту знаменитых землетрясений. Никогда еще большой корабль не подходил к этому берегу; у корабля были те самые паруса, имя которых звучало как издевательство; теперь они ясно и неопровержимо пылали с невинностью факта, опровергающего все законы бытия и здравого смысла. Мужчины, женщины, дети впопыхах мчались к берегу, кто в чем был; жители перекликались со двора в двор, наскакивали друг на друга, вопили и падали; скоро у воды образовалась толпа, и в эту толпу стремительно вбежала Ассоль. Пока ее не было, ее имя перелетало среди людей с нервной и угрюмой тревогой, с злобным испугом. Больше говорили мужчины; сдавленно, змеиным шипением всхлипывали остолбеневшие женщины, но если уж которая начинала трещать – яд забирался в голову. Как только появилась Ассоль, все смолкли, все со страхом отошли от нее, и она осталась одна средь пустоты знойного песка, растерянная, пристыженная, счастливая, с лицом не менее алым, чем ее чудо, бес протянув руки к высокому кораблю. "
