Объяснение:
Странные, но по-своему милые главные герои “Алиса в Стране чудес” – разнообразная галерея персонажей, несущих глубокий смысл и не имеющих внутреннего содержания вовсе. Критика встретила произведение холодно и негативно, никакой художественной ценности и значимости в сказке отмечено не было. Приключения маленькой девочки, запутавшейся в собственных фантазиях, казались странными и пугающими. Спустя десятилетие рассказ получил признание, критика разглядела в нём богатый, специфичный художественный язык, внутренний смысл, прелесть абсурда.
Алиса
Маленькая девочка, выдумщица и фантазёрка, любознательная, добрая, воспитанная. Её прирождённая черта – любопытство – причина и следствие всего, что происходит с девочкой. Мечтательная и наивная девочка, пытается понять иллюзорный мир, в который случайно попадает, но там не действуют никакие правила и закономерности. Только ребёнок искренне принять правила игры и пуститься навстречу приключениям.
Объяснение:
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Смерть цветка принесла последнюю радость умирающему ребенку, она скрасила последние минуты его жизни. И сама роза была рада, что погибла, совершая добро, больше всего она боялась принять смерть от мерзкой жабы, ненавидящей ее всем своим нутром. И уже только за это мы можем быть благодарны прекрасному и благородному цветку.
Главная мысль : делающий добро - бессмертен, а безнравственный эгоизм обречён.
Или можно сказать словами Гаршина : «Добрые поступки, дела никогда не забываются, а остаются в памяти других людей на долгие годы».
Это произведение не только о розе и жабе, но и в более широком смысле о вечной борьбе добра и зла, о жизни и нравственных ценностях.