Прийнявши із благоволінням із рук Цариці чудотворну ікону, візантійські майстри запитали, які будуть розміри і вид Її храму. Цариця відповіла: «Для міри я послала пояс Сина Свого». Коли ж вони спали то до них прийшли благообразні юнаки що сказали: «Кличе вас Цариця у Влахерн». Ми ж пішли взявши із собою родичів і близьких, і зустрілись всі у Влахерні у один час. І коли ми поговорили один з одним то дізнались що нам з'являлось одне і те ж. Їм з'явилась в небесах дивна по красоті церква, по образу і подобою якої вони повинні були побудувати храм на честь Цариці[5
Дубинушка», официально в песенниках «Эй, ухнем!» — русская народная песня, изначально крестьянская, затем бурлацкая. Словарь Михельсона 1904 года характеризует народный вариант «Дубинушки» как «песню, употребляемую при вбивании свай и дружной совместной работе — для одновременного напряжения сил». В переносном значении выражение «Эх, дубинушка, ухнем!» используется с весёлой иронией в тех случаях, когда проблему нельзя решить никаким образом, кроме как тяжёлым физическим трудом. Широко известен её припев: «Эх, дубинушка, ухнем! Эх, зелёная, сама пойдёт, сама пойдёт! Подёрнем, подёрнем, Да ухнем!». Известна в нескольких вариантах, широко использовалась для импровизации, позже она и другие бурлацкие напевки использовались для создания литературных русских песен.«Дубинушка» — знаменитая революционная песня, созданная в 1860-х годах на основе дополнения и авторской обработки В. И. Богдановым и А. А. Ольхиным народной песни. Эта песня стала революционным символом конца XIX-начала ХХ века, и была особенно известна, в частности, по её исполнению Фёдором Ивановичем Шаляпиным. Существует ряд вариаций на основе революционной песни.