Просвітництво є необхідним ступенем культурного розвитку будь-якого суспільства, яке відходить від феодального життя. Просвітництво у своїх основах демократичне, а головні цінності епохи просвітництва – виховання і освіта та залучення до цього усіх в населення.
Просвітителі висунули свою ідею формування особистості і показали, що кожна людина відрізняється розумом, фізичною і духовною силою. У світ люди приходять рівними і вже на протязі свого життя отримують різні знання, по-різному тренують моральну стійкість і розвивають фізичну силу. Уми просвітителів хвилює ідея рівності: не тільки перед богом, а й перед іншими людьми.
Ще однією цінністю епохи просвітництва вважається ідея рівності усіх людей перед законом, перед суспільством. Не дивно, що у запалі ідейної боротьби просвітителі вважали релігію у тому вигляді, в якому надавала її католицька церква, найнебезпечнішим ворогом людини. Крім того, просвітництво включало до себе безмежну віру його прихильників у те, що світ можна змінити на краще, і робити це будуть освічені та гідні люди.
Орієнтиром для тих, хто свято вірив у утопії просвітництва, була “природна поведінка”, ''природна людина”, “природне суспільство”. Оскільки одним з найяскравіших представників просвітництва був французький філософ і письменник Вольтер, він не міг обійти стороною цю проблему. Результатом стала його повість “Простак” – твір про “природну людину”, яка несподівано опинилася в умовах тогочасного французького суспільства.
В історії людства просвітителів хвилювали глобальні проблеми: Що таке поступ? Чому і коли і виникла нерівність? Як з’явилася держава? На ці запитання і намагалися знайти відповіді кращі письменники, поети і філософи того часу. В області педагогіки і моралі просвітництво покладало великі надії на силу виховання і проповідувало ідеали гуманності. Щодо суспільного життя, політики і законів, то просвітники намагалися донести до своїх сучасників ідеали рівності всіх людей перед законом і суспільством, ідеали звільнення від несправедливих уз, встановлених законами та невірними моральними нормами розбещеного суспільства.
З висоти нашого часу ідеали просвітництва можуть виглядати для нас дещо примітивними і в деяких випадках невірними, але, незважаючи на це, епоха Просвітництва стала найважливішим поворотним пунктом в духовному розвитку Європи, вплинула на всі сфери соціально-політичного і культурного життя. Розвінчавши політичні та правові норми, естетичні та етичні кодекси старого станового суспільства, просвітителі зробили титанічну роботу над створенням позитивної, зверненої насамперед до людини, незалежно від її соціальної приналежності, системи цінностей, яка органічно увійшла в кров і плоть західної цивілізації.
Просвітителі походили з різних класів і станів: аристократії, дворян, духовенства, службовців, представників торгово-промислових кіл. Різноманітні були й умови, в яких вони жили. У кожній країні просвітницький рух мав відбиток національної самобутності і культури. Але моральні і духовні цінності у прихильників цього руху були спільними, і саме вони стали основою морального кодексу сучасного суспільства і поведінки людини у сучасному цивілізованому суспільстві.
Объяснение:
На семнадцатом году жизни отец Петра отправляет его на военную службу. Петр в сопровождении слуги Савельича отправляется в Оренбург. В Симбирске, остановившись
в трактире на ночлег, он знакомится с ротмистром Зуриным, которому проигрывает на бильярде крупную сумму — сто рублей
Подъезжая к Оренбургу, Гринев с Савельичем попадают в буран. Найти дорогу им случайный человек, он выводит кибитку Гринева на постоялый двор. В благодарность за оказанную услугу Петр дарит незнакомцу свой заячий тулуп
Гринев приезжает в Оренбург и по назначению отправляется в Белогорскую крепость, которая на деле оказывается простой деревушкой, окруженной деревянным забором.
Там он знакомится с комендантом крепости Иваном Кузьмичом Мироновым, его женой Василисой Егоровной и дочерью Машей. В доме Мироновых Гринев становится практически членом семьи, он влюбляется в дочь хозяев Машу Гринев сближается с поручиком Швабриным, который кажется ему образованным и интересным человеком. Вскоре между ними происходит ссора: поводом послужили стихи, написанные Гриневым Маше. Швабрин критикует стихи и нелестно отзывается о Маше. Между героями происходит дуэль, Гринев ранен. Маша ухаживает за ним и объясняет поведение Швабрина. Как оказалось, он претендовал на ее руку, но получил отказ. Петр пишет отцу о намерении жениться. Тот, имеющий «триста душ», не желает женитьбы своего сына на бесприданнице. Маша не хочет выходить за Гринева без благословения его родителей
Вскоре крепость захватывают мятежники во главе с Емельяном Пугачевым. Коменданта и других офицеров, не пожелавших присягнуть на верность самозванцу, вешают. Гибнет под ударом сабли и Василиса Егоровна. Швабрин переходит на сторону Пугачева. Гринева же Пугачев милует. Как оказалось, Пугачев и был тем бродягой, которому
Гринев подарил тулуп
Пугачев отпускает Гринева и Савельича, сам же готовит наступление на Оренбург. Маша, заболевшая от потрясений, остается в крепости. По прибытии в Оренбург Гринев
встречается с генералом и докладывает о случившемся. Гринев просит освободить Белогорскую крепость, однако генерал и другие военные считают это слишком рискованным мероприятием. Гринев получает письмо от Маши, в котором она сообщает ему, что Швабрин принуждает ее выйти за него замуж. С Пугачева Гринев освобождает Машу и отправляет ее к своим родителям в качестве невесты. Сам Гринев остается в армии
Окончание военной кампании совпадает с арестом Гринева. Представ перед судом, он уверен, что сможет оправдаться, однако его оговаривает Швабрин, заявляя, что Гринев — шпион, которого Пугачев отправил в Оренбург. Гринев осужден, его ждет позор и ссылка в Сибирь на вечное поселение, но Маша его, обращаясь за милостью к самой императрице