ключевые слова:"устали и выбились из сил,
лица выражали “терпеливую покорность”,
“плечи оттягивали тяжелые тюки”, “шли сгорбившись,
низко нагнув головы, не поднимая глаз”,
говорят “равнодушно”, голос “звучит вяло”.
Золотоискатель оказался настоящим человеком,
который нашел в себе силы
победить и холод, и голод, и страх, решился на
единоборство с волком.
Он также нашел в себе силы расстаться с золотом,
ради которого рисковал.
Про Билла мы знаем только то, что он оказался
плохим другом: бросил товарища после того, как тот
подвернул ногу, переходя каменистый ручей.
(Один попадает в беду, а другой - Билл - оставляет
своего товарища, испугавших, что тот будет для него
обузой, рассчитывая, что в одиночку легче жизнь).
Когда главный герой остался один,
с травмированной ногой, его охватило отчаяние.
Но он не мог поверить, что Билл окончательно
бросил его, ведь он никогда не поступил бы так
с Биллом.
Для оставшегося героя Билл становится целью,
движения вперед, к жизни
(кл. слова:"… Билл его не бросил, он ждет у тайника.
Он должен был так думать, иначе не имело никакого
смысла бороться дальше, - оставалось только лечь
на землю и умереть”).
И человек начинает бороться за жизнь, продвигаясь
к тайнику, потому что там есть
ел. слова: "патроны, крючки, и лески для удочек …
А ещё там есть мука и …кусок грудинки, бобы".
Он решил, что Билл ждет его возле тайника.
И эта надежда ему идти, превозмогая
страшную боль в ноге, голод, холод и страх
одиночества.
Но Билл предал его во второй раз. Тайник был пуст.
Забрав все припасы он обрёк товарища на верную смерть
(кл. слова: “в глазах его появилась тоска, как у раненого оленя ”,
в его последнем крике “-отчаянная мольба человека,
попавшего в беду ”,
наконец, ощущение полного одиночества не только
на земле, но и во всей вселенной.)
Но человек пытается выжить.
Автор показывает человека и зверя (волка) в борьбе за
жизнь рядом: кто кого?
( волк символизирует смерть, которая тащится вслед
за жизнью. По всем признакам человек должен погибнуть.
Тут-то она, смерть, его и возьмёт.)
Человек и волк больны, слабы, но всё же человек
одерживает победу.
Человек оказался сильнее. Благодаря расчету,
силе духа, терпению, выносливости и любви
к жизни человек побеждает страх.
кл. слова:" Он знал, что не проползет и полумили.
И все-таки ему хотелось жить".
Было бы глупо умереть после всего, что он
перенёс.
Судьба требовала от него слишком многого.
Даже умирая, он не покорялся смерти.
Возможно, это было чистое безумие, но в когтях
смерти он бросал ей вызов и боролся с ней".
Объяснение:
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
