Любой человек является частью общества. Общение сближает людей, выявляет их интересы. Благодаря общению между людьми возникает дружба. Личная симпатия, любовь, искренность – все это составляющие дружбы. Все нуждаются в друзьях.
С другом можно поговорить по душам, поделиться сокровенными мыслями или попросить совета. Очень плохо, когда дружба перерастает во вражду. Возникает это из - за глубокой обиды, предательства, лжи. Важно не допустить момента, когда дружба перерастает во вражду. Нужно относиться к друзьям с пониманием, научиться радоваться их победам и не завидовать их благополучию.
Полное сочинениеЖизнь без дружбы наполнена одиночеством. Человек, как существо социальное стремиться к созданию связей. Очень приятно общаться с близкими по духу людьми, рассказывать, как твой день, и получать советы. Приятно, когда близкий тебе человек может поддержать тебя в трудную минуту. Умение слушать, понимать, увлекаться общими интересами, приходить на и доверять – это все проявление дружбы. Друзья делают жизнь веселее, избавляют от хандры достигать поставленных целей. Дружба делает людей более сплоченными, открывает новые горизонты. Дружить всегда приятно, особенно когда дружба не имеет корыстный контекст.
Когда интересы людей расходятся, когда друзья сильно обижают друг друга и не прощают обиды, начинается вражда. Желание навредить человеку, обидеть его, разозлить или огорчить – это все проявление вражды. Очень важно научиться контролировать свои эмоции, радоваться за друзей и не завидовать им. Только в этом случае можно избежать вражды.
Еще ни одна вражда между друзьями не привела к хорошему исходу. Очень часто в русской литературе писатели затрагивают человеческие отношения, затрагивают тему вражды и дружбы. Происходит это для того, чтобы научить людей быть терпимее, добрее и отзывчивее друг другу. Важно научиться слушать, понимать и прощать людей. Только в этом случае отношения будут оставаться надежными, прочными и не корыстными.
Еще одной причиной вражды могут быть разные взгляды на воспитание, отношения и политическую ситуацию. Нельзя доводить разногласия до глубокой ссоры.
Я постараюсь ценить своих близких друзей, уважать их точку зрения и им в трудную минуту. Только так я смогу находиться в обществе, иметь доверительные и дружественные отношения и избегать вражды.
Тарас Бульба "був створений для лайливої тривоги". У нього був дуже важкий характер. Про це свідчило все: оздоблення його світлиці, ставлення до дружини, поведінка в бою (стор. 250 - 252). У Тараса було два дорослих сина: Остап і Андрій. Коли сини приїхали з бурси (ліцею, школи), Тарас вирішив відвезти їх у Січ. "Вони будуть справжніми козаками", - говорив Тарас своїм друзям. На наступний день відвіз Тарас своїх синів на Січ. Незабаром "козаки" напали на місто Дубно, яким правили польські феодали, в якому, за чутками, "було чимало скарбу, багатих обивателів". Перший бій "козаки" виграли, але в місто ввійти не змогли і готувалися до другого бою. Остапа обрали отаманом Уманського куреня. Здавалося, що йому "був на роду написаний вояцький шлях". У бою він проявив мужність, хоробрість, діяв сміливо і холоднокровно, був хорошим стратегом. Андрій бився "з п'янким захватом", наважувався на такі дії, на що б ніколи не насмілився розважний і розумний Остап. Батько пишався своїми юними війнами. Несподівано Андрій зрадив батька, брата і всіх "козаків". Через любов він перейшов на бік противника. У другому бою Тарас, побачивши, як його син виїжджає з воріт міста разом з польськими лицарями, застрелив зрадника. У цьому бою "козаки" зазнали багато втрат. Остапа захопили в полон, і під тортурами він помер. Тарас намагався пробитися до сина, але не зміг. Втративши обох синів, Тарас Бульба не знітився, а продовжував боротися за національне визволення України. Потрапивши в полон до польських витязя, задихаючись на багатті, Тарас Бульба з гнівом і презирством до ворогів вимовив: "Та хіба знайдуться у світі такі вогні, муки і така сила, яка б козацьку силу!" Коли смерть уже підступала до його очей, Тарас все одно був душею і серцем зі своїми "козаками" (стор. 350). Тарас Бульба - сильний, мужній і відважний "козак", який віддав своє життя і життя своїх синів за свободу і незалежність України від польських і литовських феодалів. Він не пошкодував рідного сина, власноруч вбивши його за зраду. Загинув Тарас Бульба з вірою в торжество свободи, "товариства" (стр.320 - 321) і національної незалежності України. Його віра і вся героїчна життя є ні що інше, як яскраве вираження віри і боротьби всього українського народу за своє визволення. Тарас Бульба - це збірний, художній образ, тип "козацького" героя.