"...Уж умнее того нельзя выдумать, что весь народ выдумал..."
"...Терпи, козак, – атаман будешь! Не тот еще добрый воин, кто не потерял духа в важном деле, а тот добрый воин, кто и на безделье не соскучит, кто все вытерпит, и хоть ты ему что хочь, а он все таки поставит на своем..."
"...неизвестно будущее, и стоит оно пред человеком подобно осеннему туману, поднявшемуся из болот..."
"...как же может статься, чтобы на безделье не напился человек?.."
"...Еще не большая мудрость сказать укорительное слово, но большая мудрость сказать такое слово, которое бы, не поругавшись над бедою человека, ободрило бы его, придало бы духу ему..."
"...Коли человек влюбится, то он все равно что подошва, которую, коли размочишь в воде, возьми согни – она и согнется..."
"...велика власть слабой женщины, что многих сильных погубляла она..."
"...коли есть красавицы и дворянки <...> то хоть им и есть нечего, а жемчуг все таки купят..."
"...славянская порода – широкая, могучая порода перед другими, что море перед мелководными реками..."
"...как ни сильно само по себе старое доброе вино и как ни оно укрепить дух человека, но если к нему да присоединится еще приличное слово, то вдвое крепче будет сила и вина и духа..."
"...породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек..."
"...Нет уз святее товарищества!.."
"...Нет, братцы, так любить, как русская душа, – любить не то чтобы умом или чем другим, а всем, чем дал Бог, что ни есть в тебе <...> Нет, так любить никто не может!.."
"...Известно, какова в Русской земле война, поднятая за веру: нет силы сильнее веры..."
"...Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу!.."
"...Есть еще порох в пороховницах?.." (Тарас Бульба)
"...Я тебя породил, я тебя и убью!.." (Тарас Бульба)
"пригоди олівера твіста" ч. діккенса — це роман про тяжкі життєві випробування дитини. герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті. зображення робітного будинку, де народився олівер, було дуже злободенною темою в літературі ії 30—40-х років xix ст. за законодавством 1834 року в робітних будинках ії встановлювався такий режим, який перетворював їх у в'язниці: бідняка насильно розлучали з родиною та поступово доводили до повного отупіння. не випадково робітники почали називати робітні будинки "бастиліями для бідних", нерідко ві перевагу голодній смерті ув'язненню в робітному будинку. із перших сторінок роману діккенс підкреслює, що в долі олівера немає нічого незвичайного, такі речі трапляються щодня і скрізь. "стара історія! " — вимовляє лікар, поглянувши на стоптані черевики вмираючої матері олівера, на її руку, на якій не було обручки. письменник починає із зображення "щастя" свого героя: якщо б з'явився на світ олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті. новонароджений олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радощів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві. будь-яка спроба, на думку вихователей, "протесту" жорстоко карається. так, "непокірного" олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, що він насмілився попросити добавки рідкої кашиці, пі окремому ув'язненню та нещадно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, що сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків. у другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. і скупник краденого фей-гін, і жорстокий грабіжник сайкс, і зловісний "джентльмен" монкс (особиста зацікавленість якого в долі олівера розкривається пізніше) даремно намагаються змусити хлопця красти. олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги браунлоу (який, як з'ясувалося потім, був другом батька хлопця), а далі — у рози мейлі. нарешті, він знов потрапляє до містера браунлоу, який стає його названим батьком. добрий містер браунлоу виявляється першим, хто ів "кандидата у шибеники", хто по-людськи поставився до нещасної дитини. і таке ставлення було віддячене самовідданою любов'ю нещасного хлопця-сироти до свого рятівника, діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей. діккенс трохи ідеалізує свого героя. олівер твіст — жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти оліверу в чистоті душу. зображуючи на останніх сторінках роману щасливе, хоча і з налітом деякого смутку життя олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості. соціальний роман ч. діккенса "пригоди олівера твіста" дістав високу оцінку в. г. бєлінського, який писав на початку 40-х років xix століття, що це "один із кращих творів" видатного ійського романіста.
Уже первые строки стихотворения характеризуют князя олега как отважного и смелого воина, решившего отомстить хазарам за их наглое вторжение в русские земли. однако неустрашимый князь олег верит в предсказания кудесника, с уважением называя его «покорный перуну старик одному». он просит старого волхва рассказать, что ждет его в будущем. и даже обещает старику за это самого лучшего коня. все ожидал услышать олег, но только не зловещие слова: «примешь ты смерть от коня своего». как не грустно и не больно расставаться с верным другом, с которым был успешно завершен не один поход, князь олег все же делает это — слишком запали в душу слова старого кудесника. рачительный хозяин, он наказывает слугам заботиться о коне как о близком, дорогом существе: «вы, отроки-други, возьмите коня, покройте попоной, мохнатым ковром; в мой луг под уздцы отведите; купайте; кормите отборным зерном; водой ключевою поите.» не забывает о любимом животном князь и через много лет. поэтому-то и хочет узнать, как чувствует себя его любимый конь. то, что узнает князь, поражает его — конь умер уже много лет назад. великий воитель негодует, в гневе он называет кудесника «лживым, безумным стариком». но оказывается, что старик был прав… смелый, мужественный, благородный князь олег погибает от укуса змеи, таившейся в черепе его любимого коня. на этой странице искали : характеристика князя олега сочинение на тему песнь о вещем олеге описание князя олега образ князя олега образ князя олега в песнь о вещем олеге
"...Уж умнее того нельзя выдумать, что весь народ выдумал..."
"...Терпи, козак, – атаман будешь! Не тот еще добрый воин, кто не потерял духа в важном деле, а тот добрый воин, кто и на безделье не соскучит, кто все вытерпит, и хоть ты ему что хочь, а он все таки поставит на своем..."
"...неизвестно будущее, и стоит оно пред человеком подобно осеннему туману, поднявшемуся из болот..."
"...как же может статься, чтобы на безделье не напился человек?.."
"...Еще не большая мудрость сказать укорительное слово, но большая мудрость сказать такое слово, которое бы, не поругавшись над бедою человека, ободрило бы его, придало бы духу ему..."
"...Коли человек влюбится, то он все равно что подошва, которую, коли размочишь в воде, возьми согни – она и согнется..."
"...велика власть слабой женщины, что многих сильных погубляла она..."
"...коли есть красавицы и дворянки <...> то хоть им и есть нечего, а жемчуг все таки купят..."
"...славянская порода – широкая, могучая порода перед другими, что море перед мелководными реками..."
"...как ни сильно само по себе старое доброе вино и как ни оно укрепить дух человека, но если к нему да присоединится еще приличное слово, то вдвое крепче будет сила и вина и духа..."
"...породниться родством по душе, а не по крови, может один только человек..."
"...Нет уз святее товарищества!.."
"...Нет, братцы, так любить, как русская душа, – любить не то чтобы умом или чем другим, а всем, чем дал Бог, что ни есть в тебе <...> Нет, так любить никто не может!.."
"...Известно, какова в Русской земле война, поднятая за веру: нет силы сильнее веры..."
"...Да разве найдутся на свете такие огни, муки и такая сила, которая бы пересилила русскую силу!.."
"...Есть еще порох в пороховницах?.." (Тарас Бульба)
"...Я тебя породил, я тебя и убью!.." (Тарас Бульба)