Це було взимку. Одного разу в школі я подивився у вікно та побачив безліч сніжинок, що летять у повітрі. Я поставив собі питання: «Куди вони летять?» І тут же здогадався: вони шукають місце, де їм можна приєднатися до своїх друзів, до братів і сестер. Але, з іншого боку, вони не хочуть падати на землю. Їм подобається дивитися на всіх зверхньо, дивитися на нас, як ми робимо уроки.
Політ зимової сніжинки
Зима. На дахах машин і будинків лежить сніг. Я одна з цих сніжинок. Мене звуть Снігуронька. Назвали мене так, тому що я вся мереживна та не схожа на інші сніжинки. Всі мої брати й сестри пишаються тим, що сніг корисний, адже під ним і в сильні морози зберігається непошкоджене насіння трав, квітів, хліба.
Так ось! Я сиджу на хмарці та скоро впаду у вигляді маленької крапочки. Ой! Що це? Подув сильний вітер і ось я лечу! Як здорово! Ух ти, я, здається, лежу на самому краю будівлі, і схоже, це школа.
Але зараз почнеться мій другий політ. Я закрила очі, подув сильний вітер. І ось я вже лежу на землі. Так я пролежала два тижні та незабаром з мене та моїх братів і сестер зліпили сніговика.
В такому вигляді я стояла до весни, а потім розтанула. І в мене почалося нове життя.
Объяснение:
