С невероятной легкостью, самые сложные ситуации, с иронии и юмора, начинают восприниматься как вполнерешаемые и легкопреодолимые. Не остаются и без внимания сквозные образы, появляясь в разных местах текста они великолепно гармонируют с основной линией. Приятно окунуться в "золотое время", где обитают счастливые люди со своими мелочными и пустяковыми, но кажущимися им огромными неурядицами. Зачаровывает внутренний конфликт героя, он стал настоящим борцом и главная победа для него - победа над собой. Попытки найти ответ откуда в людях та или иная черта, отчего человек поступает так или иначе, частично затронуты, частично раскрыты. Захватывающая тайна, хитросплетенность событий, неоднозначность фактов и парадоксальность ощущений были гениально вплетены в эту историю. Гармоничное взаимодоплонение конфликтных эпизодов с внешней окружающей реальностью, лишний раз подтверждают талант и мастерство литературного гения. Отличительной чертой следовало бы обозначить попытку выйти за рамки основной идеи и существенно расширить круг проблем и взаимоотношений. Помимо увлекательного, захватывающего и интересного повествования, в сюжете также сохраняется логичность и последовательность событий. Развязка к удивлению оказалась неожиданной и оставила приятные ощущения в душе.
ответ:Горацій обрав чіткий і вишуканий класичний стиль, спираючись на творчість давньогрецьких поетів: Архілоха, Алкея, Сапфо. Особливо двох останніх, які писали на мелодійному еолійському діалекті. Тож не дивно, що, підбиваючи підсумок свого творчого життя, Горацій особливо підкреслював те, що зумів піднести римську поезію до рівня еллінської, яку до того вважали неперевершеною («...вперше скласти зумів по-італійському еолійські пісні...») і перед якою схилялися римляни. Звичайно, з огляду на художню довершеність еллінської літератури, це було величним творчим звершенням.
Горацій і справді «смерті весь не скорився». В Україні його твори вивчалися в братських школах. Цікаво, що герой повісті М. Гоголя Тарас Бульба, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація, «що латинські вірші писав». Пам'ять про римського поета пережила віки й житиме, поки й віку.
