Романи великого російського класика Льва Толстого практично не містять простих для розуміння образів, кожен з них по-своєму цікавий і має деякі унікальні і неповторні риси. Але головна героїня його однойменного роману Анна Кареніна дійсно виділяється навіть на тлі інших. Вона має деякі особливі риси, які роблять її образ вкрай суперечливим. Дослідження образу головної героїні і розуміння причин такої суперечливості – непростий процес, що вимагає вміння аналізу дійсності і розуміння людської психології. Такий аналіз був проведений мною, тому я можу описати його результати.
Образ Анни Кареніної суперечливий, насамперед, тому, що її сердечні справи змушували жити її одночасно подумки у своїй родині і поза нею. Колись вона любила свого чоловіка, але часи ці безслідно пішли у зв’язку з тим, що побутове життя і небажання вносити різноманітність зробили їх спільне життя нестерпним для Анни Кареніної, яка все ще прагнула до чогось нового, захоплюючого і цікавого. Віддушину вона змогла знайти у відносинах з Вронським. У той же час вона належала до тієї частини суспільства, де зради неприпустимі, точно так само, як і розлучення. Тому Анна Кареніна мучилася, бажаючи бути з іншим чоловіком, але не маючи такої повноцінної можливості по ряду серйозних причин. З одного боку її можна зрозуміти, адже кожна людина насилу може керувати своїми почуттями і своїм серцем, з іншого ж боку Анна Кареніна зайшла занадто далеко, і легких шляхів для повернення для неї було. Перебуваючи в такій складній ситуації, головна героїня не була в ладах з собою, бо розуміла міру своєї відповідальності за свою любов.
Ситуація і проблема Анни Кареніної загострювалася ще й тим, що вона відчувала свою провину за ту ситуацію, в якій опинилася. Незважаючи на те, що деякі люди напевно розуміли її в душі і навіть готові були б підтримати її публічно, переважна більшість людей з її оточення ніяк не могли поставитися з розумінням до того, що заміжня жінка, яка має дітей, раптом полюбила іншого. До того ж, варто зауважити, що головна героїня дуже сильно любила свого сина, боялася розставання з ним, але розуміла, що не може бути одночасно і з ним, і з Вронським.
Складність, суперечливість і трагічність образу Анни Кареніної завершується єдиним можливим в її складній ситуації чином – вона закінчує життя самогубством, кинувшись під поїзд. Анна Кареніна перебувала в стані найскладнішої фрустрації, розуміла, що вирішити свої проблеми вона не зможе, і почала звинувачувати себе в надмірній самозакоханості. Таким чином, вона сама назвала себе негідною для життя людиною, а потім і завершила власне життя.
Главный герой открывал в людях их особые качества и маленькие пристрастия. В этом ему их малозаметные жесты и мимические выражения. Он так живописал их, словно они жили самостоятельно: тонкий костлявый палец с отточенным остро ногтем, неожиданно хитрое, нестрогое подмаргиванье швейцара, благоговейное поглаживание стола, показавшееся чудесным...
Окружающие предметы в детстве виделись герою одушевлёнными, полными своих маленьких тайн и странной, ни на чью не похожей жизни. Только герой рассказа мог понимать их, поэтому он говорит, что все они «были мои».
Её все звали маленькая разбойнца.
Она варовала у все прохожих рубины, алмазы, деньги. Больше всего ей нравилось грабить людей. Ходила легенда что она сваровала у герцогини заветный рубин. Этот рубин был для герцогини как священный. Он ей достался от её про бабушке. И до сих пор эту легенду ещё ни кто не подтвердил.