Пояснення:Увесь вечір мама була під враженням прочитаних слів. Я спочатку ніяк не міг зрозуміти, чого вона так розтривожилася. Але пізніше почув: "Уявляєш, я завжди була переконана, що красти, обманювати — це ненормально. Тепер вже ніби звикла трохи, що зараз це прийнято в суспільстві. Але я не думала, що це схема, за якою живуть усі багатії — і в XIX, і XXI столітті". Ми тільки тепер починаємо відкривати очі на їхні нечесноти (щоб не сказати "нечистоти"), а виявляється, вони свідомо, послідовно і давно нас дурять. І так було завжди...
Тепер я почав читати про Бальзака у підручнику зовсім під іншим кутом зору. Він мені став цікавим не тільки як класик, якого доводиться читати, але й як людина, яка "копнула" людські проблеми. Звідки таке знання життя у письменника, який не був ні банкіром, ні політиком, ні лихварем? Спочатку він був нікому не відомим письменником, що якось перебивався на написанні дешевих романів, але згодом перед ним постала велика мета — створити такий собі архітектурний шедевр у літературі. У листі до сестри Лори він писав про те, що ім'я Бальзаків він прославить на весь світ. Бальзак поставив собі за мету стати знаменитим письменником. Після 1829 року він один за одним пише твори, які приносять йому справжню славу: "Гобсек", "Шагренева шкіра", "Батько Горіо", "Втрачені ілюзії". Бальзак задумав написати понад сто творів і розділив їх на три цикли. Письменник довго виношував і задум циклу, і його назву і, зрештою, знайшов геніальне рішення — "Людська комедія". У цій назві поєднались і Данте ("Божественна комедія"), і сучасне життя. Бальзак вирішив показати кола не потойбічного світу, а світу сучасного з його реальними соціальними колами. Він писав: "У моїх творів є своя географія, своя генеалогія, свої родини, свої місцевості, діючі особи та факти, ...є своє дворянство і буржуазія, свої ремісники та селяни, політики та денді, своя армія, одним словом, увесь світ".
Несмотря на свою внешнюю неприглядность, Левша обладает великим талантом, поразившим не только самого царя, но и английских умельцев. Левша вместе с двумя другими тульскими мастерами сумел подковать миниатюрную блоху, не имея при этом специальных знаний и при В этом деле Левше досталась самая сложная работа – выковать миниатюрные гвоздики для подковКачество, без которого характеристика Левши из рассказа «Левша» будет неполной, – это скромность гениального мастера. Народный умелец не хвалился своим достижением и не считал себя героем, а просто добросовестно выполнял поручения государя, а также от всей души старался показать, на что русский человек. Когда император Николай понял, в чем заключалась работа мастеров, которую сначала не мог разглядеть даже через свой мелкоскоп, он был удивлен, как они могли ее выполнить без оборудования. На что Левша скромно ответил: «Мы люди бедные и по бедности своей мелкоскопа не имеем, а у нас так глаз пристрелявши».