В большом послании 1825 года Пушкин с сердечной теплотой обращается к друзьям, вспоминает дни лицея, своих однокурсников. Он говорит о дружбе лицеистов, сплотившей их в единую семью.
Пушкин так пишет о посещении его в Михайловском Пущиным,
Близки ему были и Дельвиг, и Кюхельбекер, «братья родные по музе» . Дельвиг тоже посетил Пушкина в Михайловском, и его приезд «пробудил (в поэте) сердечный жар, так долго усыпленный» , и внёс бодрость в душу изгнанника.
Лицей навсегда остался в памяти Пушкина как колыбель вольномыслия и свободолюбия, как «лицейская республика» , сплотившая лицеистов в «святое братство».
ВРОДЕ ТАК
Цікаві факти з життя Жюля Верна
● Організація ЮНЕСКО проводила статистику і з'ясувала, що книги Жюля Верна були роздруковані по всьому світу на 148 мовах.
● Коли письменнику було одинадцять років, він найнявся моряком-юнгою і хотів втекти до Індії, проте його зупинили і не дали йому це зробити.
● Жуль Верн не був таким письменником, який постійно сидів у кабінеті. Він подорожував по всьому світу, був у багатьох країнах. Також у нього було три своїх яхти, на яких він постійно плавав.
● Його найняли написати пророкування Америки. Письменник написав для американського народу на прохання Гордона Беннета твір-пророкування про один день американського журналіста, який жив в 2889 році. Однак твір так і не надрукували.
● На написання книги «Навколо світу за вісімдесят днів» Жуля Верна надихнула газетна стаття. В даній статті було розказано, що якщо винайти хороші транспортні засоби, то цілком можливо подорожувати навколо світу за короткий період.
● Жуль Верн міг писати понад п'ятнадцять годин поспіль, не виходячи з кабінету, якщо його спіткало якесь осяяння, його було важко зупинити.
● Першою роботою письменника була п'єса "Зламані соломинки". Однак Жуль Верн невдовзі зрозумів, що драматургія це не його і вона не приносить прибутку, і закинув цю справу.
● Практично всі книги письменника містять передбачення і відкриття. Все фантастичне, що писав у своїх книгах письменник, було пізніше винайдено. Вчені при відкриттях навіть спиралися на його твори, брали у нього ідеї.
Объяснение:
Холодность рукопожатия в последнюю встречу Печорина и ММ, по которой мы сделали вывод о хладнокровности и бездушности богатого Печорина при дальнейшем чтении кажется нам признаком надежды на то, что в Печорине умерло не все хорошее. Он просто не хотел говорить о Бэлле, которая усерла по его вине. Он не подпускал эмоции слишком быстро, чтобы ему не было больно... Поэтому, собственно говоря, он не был дружить, как сам он говорил.