1. Все насекомые готовились к зиме. 2. Наступали холода. 3. Вдруг появился Солнечный Луч. 4. Филин удивился яркому свету. 5. Солнечный Луч заглянул под листок и увидел замерзшего кузнечика. 6. Кузнечик ожил и застрекотал. 7. Солнечный Луч поговорил с ребятами. 8. Он спросил у березы, почему она грустит. 9. Солнечный Луч увидел девочку у окна. 10. Он осветил отросток в горшке. 11. Девочка обрадовалась. 12. Солнечный Луч старушке найти ключи. 13. Он вернулся домой и стал ждать следующего путешествия на землю.
1.Однажды я пришёл домой и не захотел делать домашнее задание. Я покушал и пошёл гулять с моими лучшими друзьями. Пришёл я домой около 19:32 мама меня наругала что я так поздно прихожу и спросила у меня "Ты сделал домашнее задание?! " я сразу не думая сказал "Да! " Мама мне ответила с удивлением "покажи я проверю" Я достал из рюкзака тетрадку где должно было быть написано домашнее задание но там было пусто. Мама со злостью сказала " Эх ты врунишка ладно утром встанешь рано и сделаешь домашнее задание и запомни эту пословицу Делу время-потехе час!.
Жанр — балада, яка має ліро-епічний характер, відтінок фантастичності та майже драматичну напруженість.
Тема — Згубна сила кохання. Головна думка — Кохання – складне і незбагненне почуття. Ліричний герой сумує, йому не дає спокою стара легенда. Художні засоби" Епітети — «коси золоті», «дикої пісні», метафори «Рейн затих», «промінь грає». анафори: «І косу розчісує ним, і дикої пісні співає».) Пісня написана на зразок народних пісень. Ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ Лорелей, дівчини-сирени з Рейну, що чарувала рибалок своїм співом. Це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає Рейном. Зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. Саме Гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею.
Мені подобається, що автора цікавить не стільки легенда, скільки індивідуальне переживання, почуття ліричного героя, які, може, не такої сили, але переживав хоч раз, мабуть, кожен. Саме тому, я вважаю, поезія буде зворушувати серця всіх, хто її прочитає, доти, поки існує людство.
