1. б
2. а
3. а
4. в
5. Фанта́стика — жанр художніх творів, в якому за до додавання вигаданих уявних елементів створюється світ, відмінний від сьогоденного, реального. Основною ознакою фантастики є наявність у творі фантастичного допущення — фактора, який невідомий або неможливий у реальному світі.
6. б
7.чарівні предмети і явища; дивні імена і назви.
8.Фантастичне:
Тварини розмовляють, наявність чудернадських і химерних істот( капелюшник, чирвовий валет, божевільний заєць), речі набувають незвичайних властивостей
Реальне:
Події відбуваються у сні
9. книжки несуть розраду; смути стрясають Британію
10. Діти, а дуже часто і дорослі люблять казки. Чому? Тому що у казці добро завжди перемагає зло, вони щасливо закінчуються, у казці існує те, чого бракує в реальному житті.
Про звичайні і незвичайні пригоди, що сталися з дівчинкою Алісою, розповідає у своїй книзі «Аліса у Країні Чудес» англійський письменник Льюїс Керрол. Слід зазначити, що цю казку читають люди різного віку, і вона й до сьогодні викликає неоднозначне ставлення. Деякі письменники і літературознавці вважають, що казка Льюїса Керрола — твір для дорослих.
На перший погляд, у казці багато нісенітниць. Це пояснюється багатьма причинами. По-перше, своєрідністю твору. Історія про Алісу починається як повість, а потім переходить у казку. А у фіналі твору читач дізнається, що все написане просто наснилося Алісі. «Сон» дівчинки — це композиційний прийом, який допоміг авторові ввести героїню у казку.
У тексті багато алегорії, символіки, метафоричності. Американський письменник Р. Бредбері писав: «Країна Чудес — це те, що ми є». Тобто, Льюїс Керрол зобразив людське життя, реальний світ, сповнений абсурду.
На жаль, дорослі, заклопотані своїми проблемами, не завжди помічають дива, що існують у житті. За казковим королівством, зображеним Льюїс Керролом, видніється Англія з її законами, судом, королівською владою, — усе те, що створили дорослі.
Королівський двір постає у вигляді колоди карт. У карти, як відомо, грають, їх тасують. Отак і королева на свій розсуд грала своїми підлеглими. Тобто життя — це складна гра, у якій завжди одні виграють, а інші — програють. Усі люди різні, як і мешканці Країни Чудес: Королева — зла, знервована, Миша весь час ображається, Гусінь — гонориста, Грифон і Черепаха — роздратовані, Чеширський Кіт завжди усміхнений.
У тексті багато дивних речей, віршів. Але вони є дивними лише з точки зору дорослих. Оскільки їх засмоктало божевільне життя і вони втратили чистоту поглядів, думок, уміння дивуватися і вірити в чудо.
Казка Льюїса Керрола змушує дорослих зупинитися і побачити незвичайне у звичайному. А дітям допомагає розвивати фантазію, уяву.
Коли перегорнута остання сторінка твору, завжди залишаються роздуми над нею, над тим, як ми живемо, якими слід бути. Отже, автор достукався до найпотаємніших глибин душі читача. А це і є найголовніше.
Жил-был на свете один ученый, настоящий добрый волшебник, по имени Иван Иванович Сидоров. И был он рассеянный и встретил как-то раз он на дороге мальчика на повозке, запряженной лошадью, который вез зерно на мельницу. Для демонстрации своих чудесных умений Иван Иванович решил показать класс: достал уменьшительное зоологическое волшебное стекло направил на лошадь, и превратилась лошадь в кошку, но в кошку не простую, а с силой лошадиной. Решили все вернуть назад, а нет: волшебник то рассеянный и увеличительное зоологическое волшебное стекло он дома оставил. Сел мальчик в телегу, запряженную кошкой, и поехал на мельницу...