Когда-то родилься еденорог,он был красивым.Любил ПО веселиться,а Главное любил чистату,свежесть и красоту.Его назвали Жора(или сам(а) придумай имя)Он развивалься,скакал.Он уже к 5(сам(а) придумай,сколько лет)годам умель делать волшебство.Кому то пожелаеть счастья,кому-то богатство.Но он жил только один,ему хотел друзей,близких.Он когда то загодал быть в окружение друзей.И его желания исполнилась.Теперь он в окружение друзей веселиться,радуеться.Теперь он жил хорошо и мило.
(1859-1930) Один із класиківкримінального детективу. Медик за фахом, працював лікарем під час англо-бурської війни.
Знання медицини, хімії, психологіїдо йому в художньому втіленні тематики, пов'язаної з криміналістикою., Виступав як поет(збірка "Вірші дії"), автор історичнихроманів ("Бригадир Жерар", "Михей Кларк" та ін), новеліст, щорозповідав про службу в колоніях Британської імперії.
Але світову славу приніс йому цикл новел про детектива Шерлока Холмса та його друга доктора Ватсона. У них письменникрозвиває традиції Едгара По, одного з основоположників детективноїлітератури, в новелах якого ("Вбивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже" та ін) діє детектив-аматор Дюпен.
Конан Доїв показує перевагу над професіоналами зі Скотленд-Ярду своїх героїв, що демонструють різноманітні, побудовані на логічних умовиводах іпсихологічних здогадах розкриття злочинів.
Цікавий, оригінальний образШерлока Холмса - художнє відкриття письменника, а ім'я його героя набуло номінальної сенс.
Традиції А. Конан доїла, у свою чергу, розвинули Жорж Сіменон, творець образу комісара Мегре, Агата Крісті та інші майстридетективного жанру.
Письменник досягає цього різними художніми знахідками. так, в усмішці «ох, і лікували нас він, змальовуючи бабу палажку, яка «значно професоріша від самого професора», її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки, що стоїть на варті охорони здоров’я сільського населення: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби. усмішка «газета – дуже велике діло» має іншу особливість. вона починається такими рядками: «я тут не натякатиму про те, що таке газета. усі знають, шо це діло дуже велике й дуже поважне. недарма ж її (газету) звуть шостою державою. я тільки розкажу, як треба користуватись газетою, щоб вона справді йшла до діла…» такий серйозний початок усмішки контрастує з подальшою оповіддю, власне, це доведення думки від протилежного. йдеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарст стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками (як і у творі «ох, і лікували нас…»), наприклад: жнива, молочарство, пасічництво.. але найпотрібніша газета в справі виховання дітей. цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною’ газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток. і от як не слухає ванько, берете той зшиток та його по голові: - не слухаєш, сукин ти сину! а для чого я газету передплачую? ! іта р-р-раз! р-р-раз! і дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і богу молиться…» проте у своєму щоденникові остап вишня занотовує: «все життя гумористом! господи! збожеволіти можна від суму! » чи не парадоксальні ці твердження? ні, бо автор вишнівських усмішок підмітив саму природу сміху, гумору, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного. така й іворча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я! сам остап вишня щиро зізнається: «умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! у моєму сміхові завжди бачив народ…» найвищий гонорар для гумориста – веселий блиск в очах народу. у щоденнику «думи мої, думи…» письменник міркує, що ж є основою праці літератора, і переконливо стверджує: талант і чесність. чесність – значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху («чево ізволіте? ямб? на скільки порцій? ! » – кредо прикажчика в літературі).
Когда-то родилься еденорог,он был красивым.Любил ПО веселиться,а Главное любил чистату,свежесть и красоту.Его назвали Жора(или сам(а) придумай имя)Он развивалься,скакал.Он уже к 5(сам(а) придумай,сколько лет)годам умель делать волшебство.Кому то пожелаеть счастья,кому-то богатство.Но он жил только один,ему хотел друзей,близких.Он когда то загодал быть в окружение друзей.И его желания исполнилась.Теперь он в окружение друзей веселиться,радуеться.Теперь он жил хорошо и мило.
ИЗВИНИ ЗА ОШИБКИ!И ЗА ТОКОЕ НАРКОМАНИЯ.