Ще з самого дитинства нас вчать розрізняти поняття добра та зла. Казкові герої вже дають зрозуміти, як правильно себе поводити в різних ситуаціях, щоб жити чесно та по совісті. Звичайно, шлях в доросле життя людині дають батьки, вихователі, вчителі. І майже завжди, кожен з них говорить про те, що треба жити за моральними принципами, тоді і людям в очі дивитися легше.
Усі люди різні не тільки за зовнішністю, але й за характером, за соціальним станом, за приналежністю до певної віри. Всі ці фактори також дуже впливають на формування світогляду щодо суті людського життя.
Для когось найвищою цінністю в цьому світі є сім’я кохана людина, діти, затишок в домі. Близькі люди, наче чарівний напій, дають наснагу та сили для нових звершень. Але є й такі, хто вважає, що присвячувати своє життя іншим, робити щось заради того, хто поруч це неправильно. Їх принцип полягає в тому, щоб жити тільки заради власної насолоди. Таких людей в суспільстві називають егоїстами або самозакоханими особистостями. Але це їх власний вибір, нехай живуть як знають!
Добре, коли людина, вирішуючи, що для неї головне в цьому світі, не заподіює зла оточуючим. Адже серед нас багато таких, хто нехтує правилами моралі і не боїться покарання. Людей, які стають на злочинний шлях, дуже часто осуджують, говорячи про те, що вони самі пішли проти честі та моралі. Але чи справді це так? Можливо, на них негативно вплинули тяжкі життєві обставини, виховання, якого взагалі не було.
Розмірковувати про суть людського життя можна довго та нескінченно. В цю думку вкладено дуже багато філософського підтексту. Життя нам дається лише один раз, і потрібно прожити його так, щоб потім не було соромно. Філософи, письменники, твори усної народної творчості, поради старших людей – все це наводить на думки, що якщо ми будемо рахуватися з іншими, то доля також нам відповість добром.
Ще з самого дитинства нас вчать розрізняти поняття добра та зла. Казкові герої вже дають зрозуміти, як правильно себе поводити в різних ситуаціях, щоб жити чесно та по совісті. Звичайно, шлях в доросле життя людині дають батьки, вихователі, вчителі. І майже завжди, кожен з них говорить про те, що треба жити за моральними принципами, тоді і людям в очі дивитися легше.
Усі люди різні не тільки за зовнішністю, але й за характером, за соціальним станом, за приналежністю до певної віри. Всі ці фактори також дуже впливають на формування світогляду щодо суті людського життя.
Для когось найвищою цінністю в цьому світі є сім’я кохана людина, діти, затишок в домі. Близькі люди, наче чарівний напій, дають наснагу та сили для нових звершень. Але є й такі, хто вважає, що присвячувати своє життя іншим, робити щось заради того, хто поруч це неправильно. Їх принцип полягає в тому, щоб жити тільки заради власної насолоди. Таких людей в суспільстві називають егоїстами або самозакоханими особистостями. Але це їх власний вибір, нехай живуть як знають!
Добре, коли людина, вирішуючи, що для неї головне в цьому світі, не заподіює зла оточуючим. Адже серед нас багато таких, хто нехтує правилами моралі і не боїться покарання. Людей, які стають на злочинний шлях, дуже часто осуджують, говорячи про те, що вони самі пішли проти честі та моралі. Але чи справді це так? Можливо, на них негативно вплинули тяжкі життєві обставини, виховання, якого взагалі не було.
Розмірковувати про суть людського життя можна довго та нескінченно. В цю думку вкладено дуже багато філософського підтексту. Життя нам дається лише один раз, і потрібно прожити його так, щоб потім не було соромно. Філософи, письменники, твори усної народної творчості, поради старших людей – все це наводить на думки, що якщо ми будемо рахуватися з іншими, то доля також нам відповість добром.
Художественные средства:
1). Использование «говорящих» имен и фамилий: Простакова, Стародум, Скотинин, Вральман, Правдин Цыфиркин, Кутейкин.
3) Каламбуры: еоргафия; вкусить блаженную кончину; заставляют себе рассказывать истории скотницу Хавронью. 4) Разрушение фразеологизма: Какова история. В иной залетишь за тридевять земель, заМитрофан - найденный матерью, подобный матери; Тарас - приводящий в смятение.
2). Положительные герои говорят правильным литературным языком, их речь поучительна; отрицательные герои используют просторечные слова, бранную лексику. Простакова: "А ты, скот, подойди поближе. Не говорила ль я тебе, воровская харя, чтоб ты кафтан пустил шире Скажи, болван, чем ты оправдаешься?"
Речь героев является средством их характеристики, она часто связана с фольклором: "Всякий женись на своей невесте", "Век живи, век учись", "Не хочу учиться, хочу жениться".
тридесято царство.
5). Саморазоблачения героев:
Г-жа Простакова. Я могу письма получать, а читать их всегда велю другому.
Простаков (долго смотря) . Мудрено.
Скотинин. Я от роду ничего не читывал, сестрица! Бог меня избавил этой скуки.
Г-жа Простакова. С утра до вечера, как за язык повешена, рук не покладываю: то бранюсь, то дерусь.
Вральман: "Я савсегда ахотник пыл смотреть публик. Пыфало, о праснике съетутца в Катрингоф кареты с хоспотами. Я фсе на них смотру. Пыфало, не сойту ни на минуту с косел".
Тропы, стилистические фигуры:
1) Афоризмы: В человеческом невежестве весьма утешительносчитать все то за вздор, чего не знаешь.
2) Эпитеты: друг сердечный; блаженную кончину.
3) Метафоры: лежа на сундуке с деньгами, умер, так сказать, с голоду. 4) Обращения: друг мой сердечный. И ведомо, батюшка. 5) Риторические вопросы: А извозчики-то на что ж? Каково это? 6) Риторические восклицания: Ах, мой батюшка!Признаки сатиры и юмора:
1). Создание комических ситуаций: драка Простаковой со Скотининым, урок математики, "экзамен" Митрофана.
2). Алогизмы (высказывания героев, в которых нарушена логика), иронию и намёки.
3) Зоологизация: любовь Скотинина к свиньям; Вральман видит в Простаковых «лошаток». Таким образом подчеркивается низменность негативных персонажей.