«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі,..». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. ї люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …Люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».
«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом»,
«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники,..»
«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
Країна моя рідна зараз переживає скруту. Не раз в історії України наставали скрутні часи, багато разів та протягом багатьох століть. Кожного разу українці боролися за свої права, відстоювали себе, трудилися, допомагали один одному. І країна знову відроджувалася, знову розквітали сади та засівалися лани.
Тому я вірю, що Україна скрутні часи переживе, і в ній знову настане прогрес. Зараз же комусь з нас важко з грошима, комусь морально, хтось бере участь у бойових діях. Але скрута в країні ніколи не тягнеться вічно, вона скоро закінчиться, я в цьому певен.
Україна має багато надбань та талантів, ресурсів та скарбів, . Це її парки, ліси, її корисні копалини, її чорноземи, її люди: розумні, працьовиті, доброзичливі, добросердечні, милосердні, жадібні до навчання та культури, енергійні. А ще веселі і радісні, оптимістичні.
Наші люди полюбляють танцювати, збиратися великою родиною за великим столом, ходити «вертепом» на Різдво, робити «ряженими» клопоту на весіллях! Українці можуть кого завгодно заразити щастям, коли вони самі щасливі.
Ще в нас люди добре сприймають новітні технології, різні комп’ютерні «штучки». Наприклад, як мій дядько, який з комп’ютера «не вилазить». Вони цікавляться ними та досягають великих успіхів в цих сферах. Українці дуже здібні до іноземних мов, а не всі народи плекають такі риси у соб
