Місяць квітень йшов з базару, Ніс дарунок для весни: Кошик гарних, Різнобарвних Квітів ніжно-запашних. Ось підходить він до лісу, - Путь нелегка навесні. – Кошик з квітами повісив, Сам спочити сів на пні. А в цей час вітрець повіяв, Геть всі квіти розтрусив. Місяць скрикнув: - Лиходію, Що ж оце ти наробив! Ой, гультяю і ледащо! Шкоду робиш ти завжди, Порозносив квіти кращі У гаї, луки, сади… - Вітерець травицю топче: - Квіти ці не пропадуть, Не журися, любий хлопче, Всюди хай вони цвітуть. – І з тих пір, коли все квітне, Журавлі в наш край пливуть, Того хлопця люди квітнем, Квітнем місяцем зовуть!
Басни Ивана Андреевича Крылова по праву считаются высшими образцами этого жанра на русском языке. В них нашли свое отражение опыт, сознание и нравственные идеалы нашею народа, особенности национального характера. Это выразилось не только в оригинальной трактовке традиционных сюжетов, но прежде всего в том языке, которым написаны басни. В языке крыловских басен ярко проявилась живая народная речь. Именно благодаря басням Крылова она стала осознаваться как один из необходимых источников русского литературного языка.
1.Мне понравилось это произведение. 2.В нем говорится о настоящей любви между горничной Татьяной и дворником Герасимом . 3.Главным героем является Герасим . С детства он глухонемой и нечего не слышит. Он работает дворником у одной барышни . Так же он встречает Татьяну которую не кто не любит и считают белой вороной. Он нравится мне своим характером . Своим стремлением к лучшему. 4. Автор хочет сказать , что нельзя обижать наших меньших братьев ( собак , котов , кошек ). Есть и другой смысл нужно бороться до последнего стремясь лишь к хорошему. Как стремился Герасим. Но как он не пытался скрыть своего лучшего друга Муму у него нечего не получилось и барышня из - за своей дурости приказала утопить собаку. Я думаю , что у Герасима не было выбора так он добрый.
Ніс дарунок для весни:
Кошик гарних,
Різнобарвних
Квітів ніжно-запашних.
Ось підходить він до лісу, -
Путь нелегка навесні. –
Кошик з квітами повісив,
Сам спочити сів на пні.
А в цей час вітрець повіяв,
Геть всі квіти розтрусив.
Місяць скрикнув: - Лиходію,
Що ж оце ти наробив!
Ой, гультяю і ледащо!
Шкоду робиш ти завжди,
Порозносив квіти кращі
У гаї, луки, сади… -
Вітерець травицю топче:
- Квіти ці не пропадуть,
Не журися, любий хлопче,
Всюди хай вони цвітуть. –
І з тих пір, коли все квітне,
Журавлі в наш край пливуть,
Того хлопця люди квітнем,
Квітнем місяцем зовуть!