В «Зимнем утре» А.С. Пушкин талантливо и доподлинно описывает русскую природу, своеобразие ее зимней погоды. В начале стихотворения поэт ведет разговор с девушкой, пробуждая ее к новому дню. Обращением «друг прелестный», «красавица» он показывает уважение и трепетное отношение к героине. Она является активным действующим лицом стихотворения – она пробуждается, «печальная сидела», глядит в окно и готова поехать кататься в санях по морозной свежести.
В небольшой части стихотворения уделяется внимание прежнему вечеру с его вьюгой, мглой, мраком, пробуждающему печальные думы. Затем идет описание прекрасного спокойного чистого дня. На противопоставлении явственнее видны преимущества утра перед ночью. Утром лирический герой испытывает прилив сил, бодрость, восторг и влюбленность.
Объяснение:
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.
Занятой. Солидный.
Обещал. Поленился. Осознал.
Со стыдом вспоминает свое поведение.
Взрослый.
Ж е н я.
Любознательный. Нетерпеливый.
Мечтает. Ждет. Капризничает.
Вынужден смириться и просить прощения.
Ребенок.