Великий російський письменник Лев Толстой почав свій роман Анна Кареніна такими словами: “Всі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму”1. Хоча я не поділяю впевненості Толстого щодо того, що всі щасливі сім’ї подібні, однак я відкрив для себе одну рису, яка притаманна більшості з них: вони вміють прощати і забувати про недоліки інших та шукати те, що є хорошим.
З іншого боку, в нещасливих сім’ях кожен шукає помилок, таїть злобу й не прощає колишніх образ.
“Так, але…”,—починає хтось із нещасливої сім’ї. “Так, але ви не знаєте, як сильно вона мене образила”,—каже один. “Так, але ви не знаєте, який він жахливий”,—каже інша.
Можливо, обоє праві; можливо, жоден з них.
Образи бувають різними. Глибина душевних ран буває різною. Але я помітив, що часто ми виправдовуємо свій гнів і заспокоюємо власну совість, розповідаючи собі історії про те, якими мотивами керуються інші люди і засуджуємо їхні вчинки як непростимі або егоїстичні, в той же час вважаючи свої мотиви чистими й невинними.
Международный день театра установлен в 1961 году IX конгрессом Международного института театра (МИТ). Деятельность организации, согласно её уставу должна быть направлена на “укрепление мира и дружбы между народами, на расширение творческого сотрудничества всех деятелей мира”. Членом МИТа Советский Союз стал ещё в 1959 году. С 1961 года СССР - постоянный член исполнительного комитета МИТа. Театр — одно из направлений искусства, в котором чувства, мысли и эмоции автора (творца, художника) передаются зрителю или группе зрителей посредством действий актёра или группы актёров. Международный день театра отмечается 27 марта. Это не просто профессиональный праздник мастеров сцены, это праздник миллионов зрителей.
