Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р. на дніпровському переплаві,через те що він осудив царя та царицю,називаючи її «худа,довгонога,мов опеньок засушений» та також через те що в ходив до членів Кирило-Мефодіївського братства ,яке тоді було заборонено
Образ Сонечки Мармеладовой служит антиподом образу Раскольникова. Родион Раскольников задавался вопросом о "твари дрожащей" в то время как Соня по своей воле чтобы семье пошла на панель. При всём при это Раскольников её осуждал,считал,что они оба преступники и заслуживают наказания. Образ Сонечки- печальный, трагический он показывает жертвенный путь для других.Сонечка грешница, но она получила прощение так как была вынуждена совершить грех прелюбодеяния в связи с тяжелыми обстоятельствами.Она- "светлый" двойник Раскольникова,она свой путь смиренно,не обращаясь к темной стороне души.Её вера в Бога её смириться и поддерживает её, в то время как Раскольников бунтует и идет против заповеди: "не убий..."
інність фольклору для кітчу очевидна: фольклор є усталеною системою, яка покликана була пояснити світ непояснимого, кітч живе тими ж проблемами - усталити, зробити світ зрозумлиим для буденної свідомості індивідуума. Й саме ця особливість кітчевого сприйняття дійсності лягла в основу текстів масової літератури, орієнтованої на комерційну прибутковість, заснованої на стеоретипних художніх прийомах та покликаної створювати динимічні сюжети й стандартизованих персонажів. Улюбленим темами кічевих інтепретацій у масліті є любовно-еротичні, історичні, екзотичні, містичні історії. Так, кітчевим експериментом на фольклорному матеріалі, зокрема переказах про відьом, чарівників тощо, є збірка новел «Кобзар- 2000» братів Капранових. Причому кітчева інтепретація тут подвійна - фольклорних текстів та творів Тараса Шевченка. Ці новели, по суті, десакралізація уже відомих читачам сенсів. Широкі семантичні можливості фольклорних мотивів та сюжетів у цьому випадку набувають одновимірності, містично-демонічних аспект висувається на передній план, а сакральний, можна навіть сказати екзистенційний, зникає. Уся багатогранність значень, яку можливо було б добути із Шевченкових текстів та фольклорного матеріалу розвіююється, й у новелах «Сон», «Петрусь», «Розрита могила» тощо проступає на перший план містичний або іронічний підтекст описуваних подій. Власне, багатоплановість змісту, властива фольклорним текстам, у такому випадку зникає.
