По-перше, як би парадоксально це не звучало, саме суспільство створює такого собі ідола, якому в подальшому сліпо довіряє.
По-друге, автор проводить хронологію створення
цахеса. Все розпочинається із повного захоплення, яке невдовзі перетворюється в страх перед ідеалізованим деспотом та тираном.
Гофман ні в якому разі не висміює нікчемність та потворність цієї істоти. Він в першу чергу ставить перед собою мету розкрити очі самому суспільству, показати, що саме воно є причиною через яку й появляються на світ, такого роду «паразити». Тому й не дивно, що край в якому панує Цахес, існує буз відчуття любові та відданості.
На жаль, сьогодні кількість таких поганих людей зростає. Вони ніколи не відмовляють собі ні у чому. А суспільство лише кориться, не маючи почуття важливості самих себе. Тому потрібно боротися із цахесами, постійно висміюючи їх та показувати їх нікчемність перед силою духу людей.
Конфуціанство посідає виключно важливе місце в духовно-релігійному житті Китаю. Воно зародилося у VI ст. до н.е. і з того часу відіграє значну роль у суспільній свідомості цієї країни
Це вчення, спрямоване на подолання соціального зла, виявлення його причин, пошуки засобів досягнення гармонії і щастя в суспільному житті, пронизано раціоналізмом. У той же час вчення Конфуція є релігійним за своєю формою. Воно стверджує, що всі суспільні установлення освячені Небом, яке вказує людині шлях правильної поведінки. Конфуцій твердив, що він не вчить нічому новому, а лише вчить дотримувати давніх традицій, бо це єдине, що могло, на його думку, забезпечити порядок у сім'ї та державі.
Протягом більше двох тисяч років конфуціанство формувало розум і почуття китайців, впливало на їхні переконання, психологію, поведінку, мислення, на їхній побут б життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу, а де в чому навіть перевищує їх. Конфуціанство помітно зафарбувало у свої тони всю національну культуру Китаю, національний характер його населення.
У Китаї сформувалося раціональне світорозуміння, в основі якого лежало визнання єдності соціального і природного порядків як повноти буття. Завдання розуму вбачалося не в зміні і руйнуванні цього порядку, а в слідуванні загальному шляху - дао, виявленні його в людському житті, природі і залучення до нього людини. Цей порядок підтримується імператором, який подібний до глави великої сім'ї, і кожна людина теж повинна слідувати своєму обов'язку.
У конкретних умовах китайської імперії конфуціанство відігравало роль основної релігії, виконувало функції офіційної державної ідеології. Не будучи релігією у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія - це також і політика, і адміністративна система, і верховний регулятор економічних і соціальних процесів - основа всього китайського життя, принцип організації китайського суспільства, квінтесенція китайської цивілізації.
Хозяйка Медной горы-это сказочное существо,охраняющее богатства Уральских гор.Волшебная зелёная ящерица,с головой девушки,может обращаться в красивую,статную девицу,с черной косой.Зеленоглазая,одетая в шелка красавица,с статной поступью и мудрыми речами. Хозяйка очень подвижная,шустрая ,любит пошутить и посмеяться.Как волшебное существо,она мудрит с путниками,которых встречает.Подвергая их искушениям,Хозяйка испытывает мастеров.Многих губит,но и многих одаривает.Местные жители избегают встреч с ней,не зная,чем встреча может закончится.Войско Хозяйки-малахитовые ящерки,которые выполняют её приказы.
Речь Хозяйки -это приказания,она привыкла повелевать.Все кто встречался с ней,получали указания,но Хозяйка никогда не лукавила,она прямая в общении ,речи её полны мудрости и знаний.Если надо,она может и попросить,как просила Степана,когда он ей Хозяйка бездушна,она называет себя "каменной девкой".Она может превращать горные породы в обманку,чтобы мастера не смогли найти залежи и начать выработку.Мало обещает,но всегда выполняет обещания.Богатства Хозяйки Медной горы несметны,она щедро одаривает тех,кто ей нравится.Степан ей Красногорский рудник,в награду он получил вольную. Хозяйка-ясновидящее существо,она видит будущее и предсказывает судьбы людей.Встреча с ней не приносит счастья.Она просит Степана забыть о ней,но он не в силах.Хозяйка полюбила Степана,она оценила его верность Настеньке,но когда мастер умирает,Хозяйка оплакивает его,как простая девушка.
Местные жители избегали встреч с Хозяйкой Медной горы,зная её нрав и опасаясь несчастий,которые эти встречи могли при