Антипыч и Травка хорошо понимали друг друга:
"...Антипыч как-то особенно поглядел на нее, и собака сразу поняла человека: он звал ее по приятельству, по дружбе, ни для чего, а просто так, пошутить, поиграть..."
Антипыч был добрым человеком:
"...для Антипыча, своего великого и милостивого хозяина, но не для себя..."
Антипыч был мудрым стариком:
"...о загадочных словах нашего старого лесника Антипыча <...> Мы думаем, Антипыч <...> перешепнул своему другу - собаке какую-то свою большую человеческую правду, и мы думаем, эта правда есть правда вековечной суровой борьбы людей за любовь..."
Антипыч любил шутить:
"...Антипыч, ну брось свои шутки, скажи нам по правде: сколько же тебе лет?.."
"...Дедушка прищурился по-своему, как он всегда щурился, когда хотел посмеяться и пошутить..."
"...А он то-то над нами покатывался. Так мы ничего и не понимали, чему смеялся старик..."
После смерти Антипыча собака Травка остается жить одна в лесу. Она тоскует по своему доброму и заботливому хозяину. К счастью, через 2 года Травка обретает новых хозяев: Митраша и Настя встречают Травку в лесу и берут ее к себе жить.
Это был цитатный образ и характеристика Антипыча в рассказе "Кладовая солнца" Пришвина: описание героя в цитатах.
Смотрите: Все материалы по рассказу "Кладовая солнца"
Темы:
Кладовая солнцаПришвин
0 Комментарии
☝ Нашли ошибку? Напишите нам об этом в комментарии. ✉
☞ Дорогие читатели!
Мы публикуем комментарии после проверки (на нецензурную лексику и т.д.). Это занимает от 10 минут до нескольких часов⌛.
ПОПУЛЯРНЫЕ ПРОИЗВЕДЕНИЯ
Война и мир
Герой нашего времени
Горе от ума
Дубровский
Евгений Онегин
Капитанская дочка
Мертвые души
Недоросль
Обломов
Отцы и дети
Ревизор
Тарас Бульба
ВЕСЬ СПИСОК >>>
ПОПУЛЯРНОЕ
Образы и характеристики помещиков в "Мертвых душах" в таблице: описание характера, усадьбы, крестьян
Образы и характеристики помещиков в "Мертвых душах" в таблице: описание характера, усадьбы, крестьян
Характеристика Коробочки в поэме "Мертвые души": описание внешности и характера
Характеристика Коробочки в поэме "Мертвые души": описание внешности и характера
Характеристика Ноздрева в поэме "Мертвые души": описание внешности и характера в цитатах
Характеристика Ноздрева в поэме "Мертвые души": описание внешности и характера в цитатах
Характеристика Плюшкина в поэме "Мертвые души": описание внешности и характера
Характеристика Плюшкина в поэме "Мертвые души": описание внешности и характера
Характеристика Манилова в поэме "Мертвые души": описание характера и внешности
Характеристика Манилова в поэме "Мертвые души": описание характера и внешности
Характеристика Григория Печорина в романе "Герой нашего времени": описание внешности и характера
Характеристика Григория Печорина в романе "Герой нашего времени": описание внешности и характера
Объяснение:
Это всё цитаты
Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:
Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»
Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».
Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».
Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.
Літературний портрет Корнелії Функе
Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен, земля Північний Рейн — Вестфалія. Батьки — Карл-Хайнц і Хелм Функе. У дитинстві мріяла бути астронавтом або пілотом, але згодом вирішила стати педагогом. Закінчивши гімназію Св. Урсули в Дорстені, переїхала до Гамбурга, де студіювала педагогіку в Гамбурзькому університеті. Після закінчення навчання три роки працювала соціальним працівником із дітьми-інвалідами. Саме тоді Функе усвідомила важливість історій, які допомагають дітям відволікатися від проблемної дійсності. Паралельно Корнелія Функе вивчала дитячу ілюстрацію в Гамбурзькому інституті дизайну.
Функе одружилася із Рольфом Функе 1981 року. У них народилося двоє дітей — Анна (н. 1989) та Бен (1994). 2005 року сім'я переїхала до Лос-Анджелеса. У березні 2006 року чоловік Функе помер від раку.
Объяснение:
