у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
"...Акулина Ивановна, сделай милость, пройдись разок!.."
"...Каширины, брат, хорошего не любят..."
Возраст бабушки - за 60 лет:
"...Я ведь уж старая, за шестой десяток лета‑вёсны мои перекинулись‑пошли..." (глава I)
Внешность бабушки
Описание внешности в цитатах:
"...Когда она улыбалась, ее темные, как вишни, зрачки расширялись, вспыхивая невыразимо приятным светом, улыбка весело обнажала белые крепкие зубы, и, несмотря на множество морщин в темной коже щек, всё лицо казалось молодым и светлым. Очень портил его этот рыхлый нос с раздутыми ноздрями и красный на конце. Она нюхала табак из черной табакерки, украшенной серебром. Вся она – темная, но светилась изнутри – через глаза – неугасимым, веселым и теплым светом. Она сутула, почти горбатая, очень полная, а двигалась легко и ловко, точно большая кошка, – она и мягкая такая же, как этот ласковый зверь..."
"...бабушка – круглая, большеголовая, с огромными глазами и смешным рыхлым носом; она вся черная, мягкая и удивительно интересная..."
"...Я дергаю ее за темную, с набойкой цветами, юбку..."
"...Крестя снежно‑белую, чистую грудь, она тихонько смеется, колышется вся..."
"...бабушка в салопе с хвостами на воротнике..." (салоп - женское пальто)
"...кланяется в землю, стукаясь большим лбом о половицу..."
У бабушки крупное, большое тело:
"...толстая, – она могла пройти в узенькую дверь каюты только боком..."
"...всё ее большое тело..."
"...бабушка была вдвое крупнее деда..."
У бабушки сутулая спина:
"...Выпрямив сутулую спину, вскинув голову..."
"...Она сутула, почти горбатая..."
У бабушки темные глаза:
"...ее темные, как вишни, зрачки..."
"...темные ее глаза, улыбаясь, изливали на всех греющий душу свет...
"...подняв брови, глядя куда‑то вдаль темными глазами..."
"...С улыбкой в темных глазах..., она снова крестилась медленными движениями тяжелой руки..."
У бабушки длинные темные волосы:
"...Волос у нее было странно много, они густо покрывали ей плечи, грудь, колени и лежали на полу, черные, отливая синим..."
"...Сидя на краю постели в одной рубахе, вся осыпанная черными волосами, огромная и лохматая, она была похожа на медведицу..."
"...И стала сама гибкими пальцами кружевницы рыться в густой, черной гриве своей..."
"...она быстро заплетает толстые косы, умывается наскоро..."
"...чешет гребнем свои удивительные волосы, дергает головою, вырывает, сцепив зубы, целые пряди длинных черных шелковинок..."
"...Я брал в руки тяжелые атласные косы..."
У бабушки доброе лицо:
"...доброе лицо ее делается глупым и смешным..."
"...одна мутная слеза висела у нее на носу, ноздреватом, как пемза..."