Васюня був єдиним сином Якова Кулаківського, і як онук Гордія Кулаківського- єдиним нащадком його роду. З дитинства жив при досить заможному батькові як злидар. Батько обрав йому найдешевше училище для навчання аби лиш не було лишнього рота у домі. Шкодував хлопцеві і його матері їжі, не дозволяв нормально пропалювати у будинку, палити свічки для освітлення. Здавалося б після такого нелегкого дитинства Василь мусів би знати важливість людського милосердя, але прокляття роду Кулаківського не відпускало його з своїх цупких рук. Він виріс таким же безсердечним, жадібним і злим, як усі чоловіки його роду. Але майже все своє життя Василь прожив як щур, переховуючись як дезертир майже 40 років в льосі на власному подвір"ї. Настільки сильно від боявся йти на фронт під час війни.
Цитата: – Зате при такому батечкові я гарно хитрувати й маскуватись навчився! Чи інакше мала б ти усе це добро? Я все до хати тягну, недосипаю, а ти з хати? – Голос колишнього Васюні, щоправда, трохи пом'якшав.
– Не загинув, – глухо мовила Олена. – Якоїсь ночі… ще на початку війни… Діти – Катря й Іванко – спали… Прийшов із боїв і не схотів повертатись. Заховала його в цей льох… Ось, більше, як тридцять літ…
Объяснение:
